Кожен, хто наприкінці серпня спостерігав за конференцією президента України перед міжнародною та національною пресою, міг на власні очі переконатися, що Володимир Зеленський думає про «Українську правду» (УП), одне з найвпливовіших і читаних ЗМІ країни. На запитання журналіста УП Романа Кравця про підбір радників і команду навколо президента, куди входить і підозрюваний у корупції чиновник Олег Татаров, Зеленський уїдливо відповів: Татаров «вбивав чеченців в Україні, в Києві, коли вас тут не було».
Саме публічне неприязне ставлення до журналіста, а також усунення УП від заходів і тиск на замовників реклами, щоб вони припинили співпрацю з «Правдою», спонукали медіа близько місяця тому опублікувати заяву на сайті. У ньому йдеться про «постійний і систематичний тиск», який Офіс президента чинить на редакцію та журналістів. Заява не є несподіванкою, але вона підкреслює погіршення відносин між владою та журналістами.
Журналісти інших ЗМІ також розповіли австрійському виданню Der Standard про тривожний розвиток подій. Ганебно чинити тиск на незалежні ЗМІ, пояснює Ольга Руденко, головний редактор англомовного видання Kyiv Independent. Її все більше турбує свобода преси в Україні.
Війна пропонує нові можливості
Хто б не був при владі в Україні, влада завжди шукає способи обмежити свободу незалежних ЗМІ, вважає журналістка. «Це може бути обмеження доступу до заходів і прес-конференцій, підкуп ЗМІ через підставних осіб чи фізичні напади». Зараз війна відкриває нові можливості. «Можна називати журналістів зрадниками, звинувачувати їх у допомозі росії, поширюючи «негативні» сюжети, або призвати журналістів-чоловіків до війська», – пояснює Руденко.
На щастя, волелюбність українців проявляється і в журналістиці. «Наші колеги не дозволяють чинити на себе тиск, вони на це реагують і захищаються». Але Руденко каже, що на останню інформаційну зустріч із президентом журналісти Kyiv Independent також не були запрошені. Це була зустріч напередодні поїздки до США, на якій Зеленський говорив про так званий «план перемоги». Подробиці про це лише поступово стали розголошуватись, деякі додатки до документа досі тримаються в секреті.
«Для мене невиправдано, що президент обмежує доступ до інформації про щось таке важливе для мільйонів українців. Ми говоримо про план перемоги, про майбутнє війни і майбутнє країни», – каже Руденко. Ця інформація актуальна для всіх жителів України і не може обмежуватися лише лояльними ЗМІ.
Але дії Зеленського насправді не нові. Після обрання президентом у 2019 році його неодноразово критикували за те, що він не запрошував на прес-конференції неприємних журналістів. На початку російсько-загарбницької війни багато українських журналістів стрималися від критики, побоюючись зменшення підтримки на Заході та зіграння на руку російській пропаганді. Метою було об’єднання сил і зусиль проти спільного ворога, росії. Але тиск на ЗМІ більше не можна применшувати. За останні місяці в країні повідомлялося про різні випадки залякування, стеження та цензури.
Ніякого порозуміння з незалежними ЗМІ
Колись Зеленський працював на телеканалах олігархів, каже Юрій Ніколов, співзасновник і редактор медіа-розслідувального проекту «Наші гроші». «Він поняття не має, що таке нормальні медіа. Він також бачить в опозиції своїх ворогів». Ситуація в Україні все ще краща, ніж у росії, підкреслює Ніколов, кажучи, що сама війна все ще є найбільшим викликом для роботи українських журналістів.
«Поки що нас не вбили, не поранили, не вигнали з країни, не закрили наші редакції», – каже Ніколов. «Чи є така небезпека? Сподіваюся, ні». Але він упевнений, що в офісі президента ніхто не розуміє важливості незалежної преси для розвитку країни та демократії. У січні цього року Ніколов сам став об’єктом ворожнечі, коли незнайомці ломилися в двері його квартири та залишили табличку зі звинувачувальним написом «Ухилянт».
На її думку, влада намагається взяти під повний контроль інформаційний простір країни, вважає журналістка видання «Слідство.Інфо» Яніна Корнієнко. Понад півроку тому редакція також зазнавала тиску з боку Служби безпеки України (СБУ). За одним із журналістів, Євгеном Шульгатом, стежили працівники призовного пункту, які намагалися вручити йому повістку.
«Таким чином співробітник СБУ, ймовірно, намагався покарати журналіста за дослідження», – каже Корнієнко. Незадовго до цього Шульгат повідомляв про нерухомість голови департаменту кібербезпеки СБУ та його родичів. Після справи минуло півроку. Але правоохоронні органи ще перевіряють процес вручення повісток, повідомляє Слідство.Інфо.
Зручний телемарафон
Але були й інші випадки обмежень. Колегам, які ведуть репортажі з фронту, погрожували позбавленям акредитації через те, що вони критикували військове керівництво, сказала Корнієнко. Журналістка каже, що її медіа зазнало цензури у вигляді обмеження доступу до певних прифронтових територій. «З початку повномасштабного вторгнення ми бачили ситуації, коли чиновники віднесли до державної таємниці чи не все: від типу автомобіля, який купує депутат, до поїздок за кордон, навіть якщо це була просто відпустка в Італії». У разі розслідування урядовці стверджуватимуть, що прозорість становила б загрозу національній безпеці. «Ці заяви часто абсурдні», – каже Корнієнко.
Зокрема, доступ до важливих ділянок на фронті зараз мають ті ЗМІ, які не критикують військове керівництво чи президента. Хорошим прикладом такої «зручної» журналістики є так званий «телемарафон», консолідація програм великих телеканалів, яка служить платформою для офіційних осіб з початку російського вторгнення та зазвичай малює позитивну картину прогресу України в війні. Корнієнко каже, що війна, як правило, затьмарює інші проблеми, які розвивалися у внутрішній політиці роками. Але зараз як ніколи актуальним є контроль установ і посадових осіб з боку незалежних журналістів. Тому що безконтрольна влада лише ще більше поставила б під загрозу зусилля країни та її народу.
https://www.derstandard.at/story/3000000243436/ukrainische-journalisten-berichten-von-immer-mehr-druck-durch-praesidentenbuero?ref=rss
