Прес-реліз, який українська металургійна компанія Метінвест розіслала у світ два тижні тому, ледь не загубилася в потоці новин. Таким чином, стає зрозумілим, наскільки ефективно війна росії поступово руйнує Україну. Найбільша в Україні шахта коксівного вугілля поблизу прифронтового міста Покровськ змушена була припинити роботу, йдеться у повідомленні. Ситуація стала надто небезпечною для шахтарів. російські війська просунулися до териконів на два кілометри. Нещодавно вони перекрили залізничну колію, яка раніше транспортувала цінні вантажі на захід.
Зрушення в шахті з руйнівними наслідками для України. Оскільки шахта зараз простоює, очікується, що українське виробництво сталі, яке залежить від коксівного вугілля, впаде до чверті рівня минулого року, кажуть джерела в галузі. Після пшениці сталь є другою за значимістю статтею експорту спустошеної країни. Зі зменшенням валютних надходжень зменшується й надія України виграти війну.
Тому колись самовпевнений оптимізм Києва поступився місцем похмурим прогнозам. «Ми програємо цю війну, якщо нинішній розвиток подій не зміниться», – заявив на початку січня екс-міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Проте майже через три роки після початку повномасштабного вторгнення це не спекулятивні завоювання територій чи успішні бої, які повільно, але неухильно повертають війну на користь росії. На перший погляд, завойовники мало просуваються в цій величезній країні. У 2024 році до доброї п’ятої частини України, яку росія окуповує більше двох років, додалися 4200 квадратних кілометрів. І це було досягнуто лише жахливими цифрами втрат: 420 000 російських солдатів було вбито, поранено або взято в полон минулого року, за українськими даними.
Плацдарм для подальшого просування
Тим не менш, бої навколо Покровська можуть спровокувати ланцюгову реакцію, яка буде нищівною для України: якщо шахтарське місто, стрижень російського наступу цієї зими, впаде, загрожує оперативний прорив – Дніпро, четверте за величиною місто України, потім було б мішенню російських ударних військ. І незабаром Донецька область може повністю опинитися під російською окупацією. Ще не той час. Але: «Вони намагаються отримати в руки Покровськ якомога неушкодженим, оскільки сподіваються, що це буде плацдарм на захід і північ», – сказав виданню Der Standard Маркус Райснер, аналітик Терезіанської військової академії у Вінер-Нойштадті.
Щоб добитися перелому, президент України Володимир Зеленський у понеділок змінив командувача особливо гострою ділянкою фронту – втретє за рік. Шанси на успіх невеликі. Дедалі частіше захисники не можуть просунутися ні вперед, ні назад на своїх позиціях, вони знаходяться під загрозою потрапляння в оточення російських військ, які мають чисельну перевагу.
Недостатньо сильні для нападу
Українська драма: після невдалого контрнаступу влітку 2023 року київські стратеги оцінили 2024 рік як рік оборони. У 2025 році планувалося знову перейти в наступ. Тепер із цього нічого не вийде. Оскільки західні партнери все більше гальмують подальшу допомогу, простір для маневру для атакованої країни все більше звужується. Фатальний ефект доміно.
«Просто немає ресурсів, щоб знову перейти в наступ», – каже Райснер. Однак зі своєї оборонної позиції, яка все ще веде запеклу боротьбу, Україна не може виграти війну, незважаючи на її порівняно успішне, хоча й дороге, просування в російську Курську область. «Скільки б ви не оборонялися, врешті-решт вам доведеться відійти», – заявив минулого тижня командувач армії Олександр Сирський.
Але оскільки із Заходу надійшло занадто мало матеріалів і незрозуміло, що станеться в США за Дональда Трампа, про великі атаки не може бути й мови. Навпаки: «У Покровську зараз перейшли на тактику зволікання. Оскільки не вистачає протиповітряної оборони, українська армія повільно, але впевнено виснажується», – каже Райснер.
В інших місцях справи виглядають не набагато краще. Наприклад, у Великій Новосілці, важливій ланці оборони між Донецьком і Запоріжжям: після трьох місяців запеклих боїв місто на межі падіння. За оцінками Інституту вивчення війни США, останнім часом українські війська змогли закріпитися лише на десятій частині повністю зруйнованого населеного пункту. Однак кажуть, що вони поки що запобігли загрозі оточення. У разі падіння Великої Новосілки Київ втратив би цього року другу за значенням базу після Курахівського транспортного вузла.
У Торецьку та Часовому Яру теж ведуть програний бій останні захисники зруйнованих російською артилерією міст. Північніше, на Харківщині, московські війська у вівторок також просунулися до стратегічно важливої річки Оскіл – Куп’янськ, потужно укріплена українська база, перебуває у все більшій небезпеці. Таким чином, фронт для України поступово загрожує розвалом.
Замало солдатів
Головна причина українського нещастя – брак кадрів. Армійське керівництво відчайдушно намагається закрити прогалини в поріділих лавах своїх військ. «Проблема мобілізації досі не вирішена», – каже Райснер. Це ще й тому, що політичний Київ поки що ухилявся від відправки на фронт навіть зовсім молодих, як того вимагають США. Однак кажуть, що відповідні плани вже є на повістці дня.
Але без нових поставок зброї посилати молодих людей на фронт було б безглуздо, повторюється знову і знову. Для участі у боях чоловікам повинно бути не менше 25 років. За даними влади, зараз середній вік українських військових становить 43 роки. Радник Дональда Трампа з питань безпеки Майк Уолц вважає, що зниження вікового обмеження до 18 років має сенс, оскільки це зробить доступними «сотні тисяч нових солдатів».
Це зовсім не було б популярним серед виснаженого населення, яке вже було сильно знищено хвилями біженців і бойовими діями. Крім того, армійське керівництво вже зараз стикається з дезертирами, що постійно зростають. За даними Генпрокуратури Києва, таких проваджень уже відкрито 95 тисяч – десята частина із мільйона призваних з початку війни, ймовірно, самовільно покинула власну частину.
Дилема для України: з одного боку, на фронті потрібні молоді люди, знайомі з сучасною технікою, наприклад, для боротьби з безпілотниками. «Мобілізаційних можливостей недостатньо, щоб задовольнити наші потреби», – нещодавно попередив головнокомандувач армії Сирський.
З іншого боку, саме ця молода вікова когорта відповідає за відбудову країни після війни, або того, що від неї залишиться. Одне можна сказати напевно: з кожним загиблим молодим українцем росія стає на крок ближче до своєї воєнної мети остаточного знищення сусідньої країни.
https://www.derstandard.at/story/3000000254540/in-der-ukraine-droht-eine-verheerende-kettenreaktion
