Україна тепер має нові потужні американські ракети, які можуть пролетіти майже 200 миль. Як не дивно, ні Вашингтон, ні Київ не надто прагнули оприлюднити цей факт. Але щонайменше дві з них вже були використані проти цілей у Криму.
Рік тому американці відмовилися відправити точно такі ж ракети в Україну під приводом того, що у них немає вільних, хоча насправді вони боялися того, як вони можуть бути використані. Саме тому Німеччина (поки що) не передає президенту Зеленському свої ракети “Таурус” дальністю 300 миль.
Озирніться на місяці після російського вторгнення, два роки тому, і ви побачите, що країни НАТО постійно послаблювали свої початкові обмеження щодо того, що вони могли б надати Україні.
Тепер, коли США виділили 60-мільярдний пакет допомоги, ми можемо очікувати, що на похмурі поля боїв у басейні Дону хлине ріка зброї та боєприпасів. Я думаю, що ми також можемо бути впевнені, що буде більше ударів по російській території, навіть якщо Україна заявить, що не буде цього робити. Росія продовжуватиме відповідати, руйнуючи те, що залишилося від української економіки та електромережі.
Можливі три варіанти розвитку подій. Перший – через рік все залишиться так само, як і зараз, але набагато більше людей з обох сторін загинуть або будуть жахливо покалічені, і більше будинків буде зруйновано.
Друга – це те, що лінія фронту трохи просунулася в той чи інший бік, плюс вже згадані смерті і руйнування. І третя, яку не можна виключати лише тому, що “експерти” кажуть, що це малоймовірно, полягає в тому, що значно збільшена вогнева міць України призведе до краху і поразки Росії.
Це призведе до падіння Володимира Путіна. Якщо це станеться, я б не розраховував на те, що його замінить хтось кращий. Швидше навпаки. У такому випадку Європа стане ще більш нестабільною, ніж вона була протягом майже століття. Хто цього хоче?
Які цілі нашої війни? Яким був би хороший результат? Якщо послухати BBC, то можна подумати, що мир, досягнутий шляхом переговорів, був би жахливою річчю. У висвітленні цієї теми корпорацією відсутня будь-яка спроба балансу або рефлексії. Інакомислення було стерто з ефіру. Адже ліберальні ліві на Заході за останні два десятиліття стали затятими паліями війни.
Чому? Незважаючи на те, що ліві здебільшого носять сандалі і є вегетаріанцями, вони мають вагомі причини любити війни. Війна посилює державну владу і централізацію, запроваджує регламентацію і цензуру, і – в минулому столітті – зробила Європу набагато більш соціалістичною, ніж вона могла б бути в іншому випадку.
Ліві також є утопічними ідеалістами, готовими вбивати і руйнувати заради осяйної далекої мети. До утопії можна наблизитися лише через море крові, але ніколи не дістатися.
Загадка в тому, чому політичні консерватори в наші дні так захоплюються війною, своїм ворогом. Правильний консервативний (і дорослий) погляд на війну полягає в тому, що вона є прикрою необхідністю, дорогою і руйнівною, і повинна бути закінчена шляхом компромісу якомога швидше. Все, чого ми навчилися з конфлікту в Україні, – це те, що пересічний громадянин знає зі свого особистого життя: якщо навмисно дратувати сильного сусіда, то це призведе до неприємностей, і що вбогий компроміс дешевший і безпечніший, аніж боротьба до кінця.
Війна в Україні є результатом бажань невеликої американської зовнішньополітичної фракції. Це ті самі люди, які втягнули нас у війну в Іраку в 2003 році, які перетворили Лівію на анархічний котел і які аплодували катастрофічній “арабській весні”, що закінчилася тим, що Захід потурає жахливій різанині в Каїрі та підтримує тамтешню військову хунту.
Вони також повністю зруйнували Сирію, настільки одержимі ідеєю повалення її деспота, що вступили в союз з Аль-Каїдою, щоб зробити це. Вони думають, що можуть переробити світ. Все, що їм вдається робити – знову і знову – це ламати його. Здається, що вони почерпнули своє уявлення про те, як влаштований світ, з коміксів, а не з підручників історії. Але вони все одно сидять там.
Інші у Вашингтоні казали: “Не розширюйте НАТО” і радили відмовитися від багаторічного задобрювання ведмедя, яке закінчилося вторгненням Путіна в Україну. Ці генії відмахнулися від них. І ось ми тут, застрягли в смердючій окопній війні, яка триває вже вдвічі менше, ніж Перша світова війна.
Мудрі люди (консерватори, як виявилося) прагнули закінчити і ту війну угодою. Але політики і багато хто в тогочасних ЗМІ були надто гордими і зарозумілими, щоб це зробити. І ми отримали ще більше вбивств, Леніна, Сталіна, Гітлера, Муссоліні та Другу світову війну в результаті. Ті ж самі криваві дурні знову керують.
https://www.dailymail.co.uk/debate/article-13357277/PETER-HITCHENS-Ukraines-stuck-stinking-trench-warfare-brawl-no-push-peace.html
