«Так не працює. Наша країна воює»: Україна вимагає своїх чоловіків і отримує підтримку зі Швейцарії.
11 тисяч українців у Швейцарії, які підлягають військовій службі, більше не можуть відновити свої паспорти. Заклики повертатися додому стають все голоснішими. Тепер громадяни цієї країни також погоджуються з цим.
Це болюче питання для української діаспори у Швейцарії. Що має статися з тими біженцями, які могли б воювати, але не воюють? Чи варто повертатися і солідаризуватися з рідною землею, земляками на фронті? Чи це законно для них ухилятися від жорстокої війни? Питання стає актуальнішим, чим довше триває війна. І тиск на цих чоловіків зростає з кожним днем.
Кілька тижнів тому в українському посольстві в Берні трапилося щось надзвичайне. Консульські послуги були припинені за один день для всіх українських чоловіків віком від 18 до 60 років, які були потенційно призовними. З тих пір вони більше не можуть відновити свої паспорти, завершити питання цивільного стану чи інші формальності.
За даними Федерального департаменту юстиції Швейцарії, захід, який МЗС України впровадив 23 квітня і який також діє в інших країнах, стосується близько 11 000 українських чоловіків у Швейцарії. Відповідаючи на запитання, Державний секретаріат з питань міграції написав, що цей захід не мав прямих наслідків для статусу проживання чоловіків. Можна було обмежити лише їхню свободу пересування.
Проте тим, кому терміново потрібно отримати документи, наразі нічого не залишається, як їхати в Україну. І правило там таке: якщо ви відповідаєте вимогам для призову в армію, вам не дозволяється залишати країну знову. В діаспорі вже крутяться історії про примусовий набір.
Офіційно українська влада намагається заспокоїти. Зазначається, що припинення надання консульських послуг є суто бюрократичним заходом і діятиме лише до вступу в силу нового закону про мобілізацію 18 травня. Але водночас міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба написав на платформі Х призовникам за кордоном: «Так це не працює. Наша країна у стані війни». Кулеба закликав до справедливості «між чоловіками призовного віку в Україні та за кордоном».
А під час нещодавнього візиту до Швейцарії Володимир Кличко, молодший брат київського мера Віталія, у виданні «20 хвилин» висловився за загальну мобілізацію. Він сказав: «Звичайно, більшість молодих людей повинні повернутися».
Словесне переозброєння – не випадковість, дефіцит особового складу в українській армії загострюється. Буквально цієї середи український парламент ухвалив, що осіб, позбавлених волі, можна вербувати на війну, як досі це робила лише росія.
Але українські біженці відчувають тиск не лише на батьківщині, а тепер і в країні перебування. Настав момент для буржуазних швейцарських політиків скасувати статус захисту чоловіків.
Ось що вважає національний радник Бернської ВДП Крістіан Вассерфаллен, член Державної політичної комісії: «Будь-хто, хто потенційно підлягає військовій службі в Україні, не має виправданих претензій на статус захисту S, тому що він спрямований насамперед на жінок, дітей та люди похилого віку, які потребують захисту». Швейцарія має допомогти Україні з можливою репатріацією військовозобов’язаних.
«Ми не хочемо давати притулок де-факто дезертирам, які втекли з країни, оборонна війна якої тепер вимагає їх перебування», – каже Вассерфаллен. Крім того, не кожен чоловік повинен їхати безпосередньо з Києва на фронт; військові зусилля також можна підтримувати іншими способами.
Вассерфаллен закликає до угоди про реадмісію з Україною. «Обидві країни зацікавлені в поверненні приблизно 11 000 чоловіків», – каже Вассерфаллен. «Це допомогло б Україні вирішити її кадрову проблему і водночас зняло б навантаження на дуже обтяжені міграційні структури Швейцарії».
Швейцарська Народна Партія також хоче вивчити відповідну угоду. Голова партії з питань біженців Паскаль Шмід планує провести опитування з цього приводу в Національній раді. «Той факт, що Швейцарія приймала дезертирів протягом останніх двох років і підтримувала їх за рахунок податків, довів статус захисту до абсурду», – каже Шмід. «Ми демонструємо велику відсутність солідарності з Україною, яка повністю перебуває у стані атаки на фронті». Шмід пропонує уявити протилежний випадок: «Якби існування Швейцарії опинилося під загрозою, ми б не були щасливі, якби інші країни прийняли сотні тисяч наших солдатів і все ще думали, що роблять з цим щось хороше».
«Позбавлення захисного статусу військовозобов’язаних спочатку звучить жорстоко», – каже національна радниця від Швейцарської Народної Партії Барбара Штайнеманн. «Але якщо вони повернуться в Україну, країні буде надано потужну допомогу. І це насправді має бути в дусі тих кіл, які постійно вимагають поставок зброї».
Вимоги суттєві, і для їх виконання, ймовірно, знадобляться зміни в законодавстві. В іншому випадку Федеральний департамент юстиції Швейцарії заявив, що захисний статус поширюється на всіх українців-біженців, «незалежно від того, чи вони потенційно підлягають військовій службі в Україні».
Президент Асоціації українців у Швейцарії Андрій Лужницький називає заяви політиків «морально-політичним проголошенням банкрутства».
«Це цинічна спроба вирішити проблему України. І це від політиків країни, яка навіть не дозволила третім країнам передати швейцарську зброю для допомоги Україні», – каже Лужницький. Він задається питанням, яке повідомлення ви надіслали б людям, якби спочатку прийняли їх як біженців від війни, а потім через два роки просто відправили назад на війну.
І бажання у нього одне: «Якщо військовозобов’язаних дійсно повернуть, то, я сподіваюся, їм видадуть зброю».
https://www.nzz.ch/schweiz/die-ukraine-will-ihre-maenner-zurueck-ld.1829928
