Президент України Володимир Зеленський задав похмурий тон у понеділок на третю річницю російського вторгнення, опублікувавши коротке відео, в якому похвалив українців за їхні жертви і вшанував тих, хто загинув.
Ніяких великих заходів не планувалося. Це день пам’яті про те, що було втрачено: близьких і минулі життя.
По дорозі на роботу в місцевий супермаркет Ольга Штепан, українська біженка з Гамбурга, Німеччина, розплакалася. «Це рана, яка не гоїться», – сказала вона про вторгнення, яке почалося 24 лютого 2022 року. «Іноді мені вдається не думати про все, що сталося, але в такий день, як сьогодні, це жахливо».
Три роки тому, коли Росія напала, пані Штепан няньчила дітей своєї сестри в Києві. Її власні діти були з чоловіком в Ірпені, сусідньому передмісті, яке було частково окуповане Росією в перші тижні війни. Вона схопила дітей і поспішила до Ірпеня, щоб приєднатися до своєї сім’ї – на більшу небезпеку. «Тоді я ще не знала, що ми їдемо в пекло», – сказала вона в голосовому повідомленні з Німеччини.
Після більш ніж тижня важких бомбардувань вони з чотирма дітьми евакуювалися в потоці людей, які тікали через залишки підірваного мосту. «Ми були там», – сказала вона про міст, який став символом страждань на початку війни.
Сім’я виїхала до Німеччини, але біль залишився. «Весь лютий для нас, для всіх українців, які пережили ті жахи, – це жахливий місяць», – сказала пані Штепан.
По всій Україні стоять меморіали. Деякі з них, як зруйновані автомобілі тих, хто намагався втекти, що розкидані по всій країні, залишаються такими ж, як і тоді, нагадуючи про те, що було втрачено. Інші створюються заново, оскільки війна триває.
Громадська організація Ukraine Wow, яка займається популяризацією української культури, на початку цього місяця створила на центральному залізничному вокзалі Києва анімовану скульптуру сердець заввишки 12 футів. Серця б’ються швидше щоразу, коли отримують повідомлення від людей з іменами загиблих на війні.
www.nytimes.com/2025/02/24/world/europe/ukraine-war-anniversary-zelensky.html
