Тимчасовий захист українців, які втекли до Фінляндії, може закінчитися менш ніж через рік. Щоб залишитися, українцям доведеться знайти роботу за будь-яку ціну.
У місті Ківісто, що у Вантаа, люди поспішають повз, коли 25-річна українка Владислава Онуфрієнко піднімає погляд на навколишні будинки. Вона прощається.
– На жаль, моє життя у Фінляндії не склалося. Я намагалася зробити все, що могла. Мені здається, що ця країна не хоче мене тут бачити.
Онуфрієнко роками працювала як самозайнята у сфері послуг з макіяжу, але два роки тому була змушена припинити діяльність. Потім вона працювала в університетській кав’ярні, але півроку тому її також закрили через ремонт.
– Після цього я ніде не могла влаштуватися на роботу.
Хоча у мене є всі необхідні сертифікати: гігієнічний паспорт, ліцензія на продаж алкоголю, і я володію чотирма мовами. Тому Онуфрієнко вирішила покинути Фінляндію. Варіантами були Іспанія та Естонія, вона обрала останню.
Фінляндія здавалася країною мрій
Рішення виїхати з Фінляндії прийняв також Андрій Камінський, який наразі мешкає в місті Юутса.
– Я шукаю роботу, але нічого не можу знайти. Навіть на фермах вимагають знання фінської мови, англійської недостатньо. Щотижня я надсилаю десятки резюме, на більшість із них навіть не отримую відмови.
Будинок Камінського був зруйнований в окупованому Росією Маріуполі, він потрапив до російських фільтраційних таборів, але врешті-решт дістався Європи.
– Спочатку я поїхав до Естонії, де українців розміщували на кораблі, по чотири особи в одній каюті.
Я відразу знайшов роботу. Однак Камінський, який вивчав будівельну інженерію, вірив, що у Фінляндії буде кращий рівень життя та більше можливостей. Він прибув до Фінляндії у квітні 2025 року, оселився у приймальному центрі в Юусаа та зміг знайти літню роботу на квітковій фермі на півтора місяця.
– Тепер я вирішив повернутися до Естонії. Я не можу так жити – без роботи, без перспектив, без майбутнього.
Тимчасовий захист може закінчитися наступної весни
Онуфрієнко прибула до Фінляндії ще до початку повномасштабного вторгнення Росії й отримав дозвіл на проживання на підставі роботи.
Однак ситуація Камінського та більшості інших українців є менш певною.
Адже право українців на тимчасовий захист діє лише до кінця березня 2027 року, і про його продовження поки що нічого не відомо.
Згідно з опитуванням, проведеним минулого року Міністерством внутрішніх справ Фінляндії, 66% українців, які перебувають під тимчасовим захистом, не мають наміру повертатися додому. Тимчасовий захист за своєю суттю є тимчасовим і не пропонує постійного рішення щодо перебування в ЄС, каже Туулі Туунанен, провідний експерт Департаменту імміграції Міністерства внутрішніх справ.
– Якщо хтось хоче залишитися у Фінляндії на постійній основі, то необхідно знайти роботу або місце для навчання.
Однак рівень безробіття у Фінляндії є найвищим у Європі, а вимога щодо знання фінської мови, яка існує майже скрізь, погіршує становище іммігрантів. Крім того, з наступного серпня навчання у Фінляндії стане платним для студентів із країн, що не входять до ЄС та ЄЕЗ.
Поки що плата не стосується українців, але впевненості щодо ситуації наступного року немає.
Туди, де життя краще
У групах українців у соцмережах майже щодня обговорюють, у яких європейських країнах є робота і куди можна поїхати. Як і Камінський, багато українців обирають Естонію, і не лише через можливості працевлаштування. В Естонії час, проведений під тимчасовим захистом, зараховується до терміну, необхідного для отримання постійного дозволу на проживання.
У Фінляндії час, проведений під тимчасовим захистом, не приносить користі заявнику на постійний дозвіл на проживання.
В Угорщині вимоги такі ж суворі, як і у Фінляндії, але там рівень зайнятості українців є одним з найвищих у Європі – 71 відсоток порівняно з 40 відсотками у Фінляндії, як свідчить дослідження Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR).
До Угорщини після півроку безробіття переїхала також Ганна Дідківська. Вона втекла до Фінляндії з двома дітьми у жовтні 2024 року з Покровська Донецької області.
– Мені сподобалася Фінляндія, це красива країна, приємні люди. Але я не знайшла роботи, – розповідає Дідківська.
– В Угорщині, у місті Дьйор, мене одразу взяли на роботу на автомобільний завод.
В Угорщині працює так багато українців, що на заводах найняли перекладачів, які перекладають завдання та інструкції, що їх дають бригадири.
Маріанна Койокар, у свою чергу, приїхала до Фінляндії минулого року. Її та її дітей віком 4 і 6 років розмістили в приймальному центрі в Мууроласі, що в Рованіємі.
– Навколо був лише ліс, до цивілізації 30 хвилин на громадському транспорті, – розповідає Койокар.
Якщо українець, який втікає до Фінляндії, хоче жити в приймальному центрі, він не може самостійно вирішувати, куди його розмістять. Місце проживання можна вибрати лише після року проживання.
– Я не могла так жити.
Мені треба було придумати про дітей, чим зайнятися, і знайти собі роботу. Два місяці тому Койокар разом із дітьми переїхала до Копенгагена в Данії. Хоча роботи ще не знайшла, вона задоволена своїм життям.
З Фінляндії виїхало щонайменше 40 000 українців
До Фінляндії прибуло загалом близько 90 000 українців, які отримали тимчасовий захист. З них близько 50 000 все ще перебувають у країні.
– Решта переїхали в інші регіони ЄС або повернулися до України, – розповідає представниця Міністерства внутрішніх справ Туулі Туунанен.
Щоб отримати право на тимчасовий захист в іншій європейській країні, його потрібно скасувати у Фінляндії. Імміграційна служба створила для цього веб-сторінку, на якій міститься інформація про те, як повідомити про скасування тимчасового захисту та як безпечно знищити картку дозволу на проживання.
– Розріжте чіп картки на чотири частини та покладіть їх у кілька сміттєвих пакетів, – радить веб-сайт Мігрі.
Джерело: yle.fi
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram