Стіни, що лопаються, палаючі багатоповерхівки та машини, люди, що кричать від розпачу посеред Києва – один перехожий загинув, десять важко поранених. За чотири дні до Святвечора в українській столиці розірвалася ракета.
Журналісти, які супроводжували місію Карітасу в Україні, з жахом дивляться на зображення на своїх смартфонах. Нещодавно дехто дивувався надзвичайно суворим запобіжним заходам – тобто необхідності негайного звернення до бомбосховища у разі ракетної тривоги.
Тепер, однак, збентежений жах збільшується у поїзді назад до Австрії.
Пекельна машина вибухає посеред Києва
Бо пекельна машина вибухнула лише за 1,2 кілометра від нашого готелю, з якого ми виселилися дванадцять годин тому. Поки ми повертаємося на безпечну й нейтральну батьківщину в теплих вагонах, українці продовжують страждати від психологічного терору: руйнування та страх, які російські ракети та безпілотники поширюють, як тиха смерть з повітря.
З початку загарбницької війни три роки тому було здійснено 50 тисяч авіанальотів! 50 000 разів паніки та молитов за виживання.
Особливо шокуючим є підступний град ракет на дитячу лікарню 8 липня. «Хаос і сльози під час евакуації дітей», – розповіла співробітниця лікарні Дарія.
Незважаючи на воєнні злочини, стійкість багатьох українців залишається незломленою – навіть якщо є також 40 000 цивільних жертв, яких варто оплакувати. Помітно біля меморіалу десяткам тисяч загиблих воїнів на Майдані. Майже в кожній сім’ї є батько, брат чи син, яких треба оплакувати.
Пенсіонери також моляться за закінчення воєнної зими
У центрі догляду жінки переробляють хліб на довговічні польові запаси для солдатів. А чоловік з ампутованою ногою робить свічки, щоб запалити їх в окопах.
Біженці живуть у бараках біля розбомбленого населеного пункту Бородянка. Один із них – 72-річний колишній матрос-підводник Ігор. «На жаль, я вже занадто старий для армії. Я б це росіянам показав!» – каже він, готовий до бою.
Власне, вони з дружиною воюють проти холоду: при мінус 20 градусах без пічки не вижити. Подружжя пенсіонерів ще не замерзло завдяки дровам від Карітасу.
Благодійникам завдячує своїм життям і 78-річний Анатолій Олександрович. Як людина з інвалідністю, він п’ять років просидів у своїй квартирі. Тому, як і мільйони його співвітчизників, він молиться, щоб закінчилася воєнна зима.
https://www.krone.at/3635702
