З програмою «Турбо-робота» федеральний уряд Німеччини хоче швидко залучити українських жінок до роботи. Але це загрожує втратою потенціалу іммігрантів.
«Турбо-робота» – так федеральний уряд називає програму, якою хоче мотивувати українських біженців від війни працювати. «Турбо» звучить динамічно та має на меті поширити довіру. Але реальність менш гламурна.
Поки що лише 15 відсотків із 700 000 працездатних українок у Німеччині мають роботу, якою вони можуть заробляти на життя. Ще шість відсотків мають часткову роботу. Переважна більшість отримує соціальні виплати з податків німецьких громадян. Федеральний міністр праці «не задоволений» цим, як він знову сказав цього тижня. Гроші громадян – це не «безумовний базовий дохід», – наголосив Хубертус Гайль під час відвідування берлінського супермаркету, де працюють українки: «Пора влаштовуватися на роботу».
Це потужний тенденційний вислів, якщо врахувати, що колись німецькі політики зустрічали українських біженців з широко розкритими обіймами. Минуло рівно два роки, як росія напала на Україну. За кілька тижнів до Німеччини прибули сотні тисяч українок. На відміну від інших біженців, вони одразу отримали можливість подати документи на отримання громадянства. Це означає, що одна особа отримує приблизно на 100 євро на місяць більше, ніж сума допомоги шукачам притулку, на яку мають право інші біженці. Вони також можуть шукати квартиру, оплачену центром зайнятості, і мають негайний дозвіл на роботу в Німеччині.
Українські жінки вважалися великою надією для німецького ринку праці: 72 відсотки з них мали вищу освіту, за даними Інституту досліджень ринку праці та професійної підготовки. Відповідно до часто повторюваної політичної мантри, ці іммігранти збагатять Німеччину. Соціальні працівники, які консультують українських жінок, можуть це підтвердити: багато жінок з України мають технічну освіту, як інженер чи програміст, або вони працювали в українській владі, яка є набагато сучаснішою, оскільки вона була цифровізована. Який потенціал для німецького ринку праці, який має прогалини в цих областях!
Однак через два роки виснажливою стає не лише воєнна ситуація в Україні, але й становище багатьох українських жінок, які живуть у цій країні. Багато хто бореться з німецькою мовою та з тугою за домом чи турботою про своїх родичів в Україні, інші зосереджуються на догляді за своїми дітьми, також тому, що не можуть знайти дитячий садок. Велика кількість пільговиків у німецькому суспільстві, у свою чергу, викликає роздратування. Політики повідомляють, що в їхніх округах з меншим розумінням ставляться до біженців з України. Решту робить конкуренція за дешеву житлову площу та місця в дитячих садках. Наприкінці грудня більшість німців заявили в опитуванні Deutschlandtrend: якщо країна має економити, то будь ласка, робіть це на соціальних виплатах і на допомозі Україні.
Тому минулої осені міністр праці Гайль запустив «Турбо-роботу». Принцип «м’якого тиску» використовують брокери центрів зайнятості з січня: вони частіше дзвонять українкам і пропонують їм роботу. Відвідування курсів німецької більше не є причиною, щоб мати привілеї. Той, хто має базові знання та пройшов обов’язковий інтеграційний курс, має тепер приступати до роботи та продовжувати вивчати німецьку мову «заочно». Гайль у листопаді пообіцяв, що у 2024 році 200 тисяч українських жінок будуть безпосередньо працевлаштовані. І найголовніше: це заощадить 500 мільйонів євро у федеральному бюджеті.
Проте федеральний уряд замовчує очевидний мінус: своєю програмою «Турбо-робота» він змусить тисячі українських жінок перейти до низькооплачуваної сфери. Для більш високооплачуваної роботи в технологічному секторі, інженерії або в органах влади в Німеччині, як правило, очікується добре знання німецької мови. Однак роботи, де німецька мова не так важлива, часто передбачають фізично важку роботу вахтовим способом. Практична річ для федерального уряду: працівники вкрай потрібні в цих сферах, чи то в галузі громадського харчування, чищення та безпеки, у супермаркетах чи як медсестри. Але університетські кваліфікації, які багато українців здобули вдома, знаходяться під загрозою знецінення в довгостроковій перспективі. Представники у справах біженців неодноразово зауважували, що будь-хто, хто писав у своєму резюме роботу нижчу за кваліфікацію протягом тривалого часу, навряд чи зможе повернутися назад без сторонньої допомоги.
Звичайно, життя рідко буває справедливим: втеча змінює все, у тому числі ваше трудове життя. Багатьом поколінням іммігрантів довелося випробувати таку долю: професор університету стає касиром у супермаркеті, а менеджер – таксистом. Багатьом біженцям із Сирії також довелося починати з самих низів у Німеччині та наполегливо прокладати собі шлях, протистоячи чисельному опору. Багато людей у якийсь момент все ще можуть вести гарне життя, тому що це життя все одно краще, ніж бомбардування чи політичні переслідування вдома. Але, звичайно, багато хто страждає від того, що не може використати свій потенціал.
На PR-зустрічі федерального міністра праці в супермаркеті в Берліні представилася молода українка, яка працювала в театрі на батьківщині. Сьогодні вона завантажує та розвантажує товари на логістичному складі мережі супермаркетів. Вона ще не проходила курс німецької мови, але спілкується з колегами англійською. Губертус Гайль похвалив молоду жінку за те, що вона не сиділа вдома. Тому що за логікою федерального уряду українець повинен просто почати і під час роботи вивчати німецьку. І якщо захоче, молода жінка згодом може просуватися крок за кроком.
Але великий знак питання: чи справді молода жінка вивчить німецьку лексику, коли прийде додому зі складу після важкої фізичної роботи? Чи справді хтось заохотить її піти, коли вона терміново потрібна як (дешева) робоча сила на складі? Це рідко буде прямий начальник, але хто тоді?
Тому федеральна урядова програма «Турбо-робота» не повинна зупинятися на тому, щоб лише забрати у українців соціальні виплати. Розумна політика щодо кваліфікованих працівників стабільно збільшує потенціал людей, які переїхали сюди, а не просто покладається на те, що вони швидко братимуться за будь-яку роботу. Або, що ще менш стійко, їх примусять виконувати громадські роботи за 80 центів на годину, як тепер вимагає районна рада.
Це не означає, що українські жінки повинні продовжувати вічно отримувати соціальні виплати або продовжувати навчання за державний кошт. Але жінки не повинні бути позбавлені можливості отримати індивідуальну консультацію щодо кар’єри і, перш за все, часу та енергії для продовження вивчення німецької мови. Тому важливо, щоб заочні курси німецької мови, які пропагує міністр праці, були якісними. І щоб українським жінкам постійно пропонували подальше навчання і – перш за все – щоб нарешті було знайдено прагматичне рішення для потреб догляду багатьох одиноких українських матерів. Зважаючи на загальний дефіцит дитячих садків, це скоріше питання самоорганізації, тому що утопічно, що нові дитячі садки можна відкривати та шукати для них вихователів протягом місяців.
Було багато дискусій про те, чи справедливо було від самого початку надавати українцям краще ставлення, ніж іншим біженцям. Але тепер німецькі політики погрожують надлишковою компенсацією в іншому напрямку: зі збільшенням робочих місць вони можуть втратити потенціал, який приносять із собою багато українських жінок. У будь-якому випадку кожному іммігранту необхідно надати найкращу професійну підтримку. Це було б в наших інтересах.
https://www.zeit.de/politik/deutschland/2024-02/job-turbo-ukraine-gefluechtete-arbeitsmarkt-bundesregierung-5vor8
