«Я розчарована», – каже 44-річна Іванна Бардас. На батьківщині, в Україні, вона могла б допомогти травмованим співвітчизникам, але їй не дозволяють працювати психологом у Швейцарії, незважаючи на п’ять років навчання в українському університеті, кілька курсів підвищення кваліфікації та 14 років професійного досвіду. «Швейцарія не дозволяє мені працювати», – каже Бардас.
Потреба в психологічній допомозі є великою. У дослідженні Базельського університету 2023 року йдеться про те, що майже кожен третій українець страждає на посттравматичний розлад. Це було б приблизно 18 000 людей зі статусом S у Швейцарії. Вони мають право звернутися до місцевих психологів, але швейцарська система недостатньо пристосована до цього, каже Бардас.
Ключовою проблемою є мовний бар’єр. У Швейцарії майже немає дипломованих психологів, які володіють українською. Багато біженців не розмовляють жодною з місцевих мов або англійською, щоб мати змогу чітко описати свій травматичний досвід. Вони покладаються на перекладачів, що, за словами Бардас, проблематично: «Якщо третя особа присутня під час терапії, постраждалим важче відкритися». Альтернативою було б звернутися до російськомовних терапевтів, але для багатьох українців про це не може бути й мови. «Терапія мовою нації, яка несе відповідальність за страждання, може мати ретравмуючий ефект».
Українським психологам не дають відкрити практику
Міжнародні дослідження показують: психологічна допомога має більше шансів на успіх, якщо терапевт і пацієнт розмовляють однією мовою та мають одне культурне походження.
То чому українським психологам заборонено працювати в Швейцарії? Якщо коротко: через бюрократію. Тому що Швейцарія не має угоди з Україною, яка регулює еквівалентність психологічних дипломів. Хоча індивідуальне визнання було б можливим, досі не було затверджено жодного українського диплому з психотерапії. Це означає, що українським психологам заборонено відкривати власні практики.
Однак федеральний уряд надає кантонам певні свободи. Кантони могли б ухвалити спеціальну постанову, яка б дозволяла українським психологам працювати під супервізією ліцензованого психотерапевта. Іванна Бардас, яка мешкає в кантоні Женева, вітала б таке регулювання, як і понад 50 інших українських психологів. Громадська організація «Відродження України» зібрала їхні імена та передала до Департаменту охорони здоров’я Женеви. Але кантон відхилив пропозицію. На запитання видання Blick було сказано, що для цього немає правових підстав і що федеральний уряд регулює професію психолога.
Федеральний уряд і кантон перекладають відповідальність один на одного
Таке ставлення важко зрозуміти, каже Надія Олареан, президентка асоціації «Україна Відроджена». «Там, де є бажання, є спосіб», – каже вона. Але замість того, щоб шукати рішення, федеральний уряд і кантон перекладають відповідальність один на одного.
Наразі українські психологи мають пройти ще один курс навчання або численні курси підвищення кваліфікації, перш ніж вони зможуть працювати у Швейцарії. У кантоні Женева також необхідний рівень володіння французькою мовою B2. «Це займає багато часу і не є потрібним», – каже Олареан. На її думку, українським психологам не обов’язково знати французьку мову, щоб мати змогу піклуватися про своїх співвітчизників.
Федеральне відомство охорони здоров’я захищає поточну практику. Добробут пацієнта завжди стоїть на першому місці, тому кваліфіковане навчання є важливим. Олареан не погоджується: нинішні психологічні пропозиції неадекватні, тому багато українців навіть не звертаються за допомогою. Покращити ситуацію могла б спеціальна постанова для українських психологів, каже вона. Адже багато українців висококваліфіковані. «Але, звичайно, психологам можна дозволити просто чистити туалети».
https://www.blick.ch/schweiz/ukrainische-psychologin-ist-enttaeuscht-die-schweiz-laesst-mich-nicht-arbeiten-id20240701.html
