Після нападу росії на Україну два роки тому десятки тисяч росіян емігрували до Тбілісі. Багато грузинів не приймають цього.
Вулиця Симона Джанашія в тбіліському районі Віра, названа на честь відомого грузинського історика, також могла б бути в Москві чи Санкт-Петербурзі. Тут говорять російською мовою, і є дві кав’ярні, якими керують росіянки. Книгарня «Аудиторія» продає літературу кирилицею, а в підвалі демонструють експериментальні фільми з росії. По сусідству, в закладі Easy Art, російські діти святкують день народження, а їхні батьки випивають у барі. Життя як вдома, ніби нічого не сталося – і саме це багатьох провокує тут, у столиці Грузії Тбілісі.
«Шановні російськомовні! Припиніть розмовляти так голосно, говоріть тихо, ви можете голосно говорити у своїй країні – протестувати проти вашої клятої імперії». Тут важко знайти квартал без антиросійських графіті. Дехто з авторів також хоче відмежуватися, один із них каже: «Я не пишу «Fuck russians», я розпилюю «Fuck russia» – не для того, щоб дискримінувати людей, а щоб протестувати проти Кремля». На іншій стіні – майже ліричний вислів «приберіть росію».
Після наказу Володимира Путіна напасти на Україну мільйони росіян емігрували, щоб уникнути військової служби, тому що вони проти режиму, а також тому, що тут комфортніше, ніж на батьківщині, яка воює. З лютого 2022 року в Грузії оселилися близько 100 тисяч росіян. Офіційних цифр немає. Отримати посвідку на проживання складно, але з російським паспортом ви можете прожити в Грузії як довгостроковий турист рівно 360 днів. Тоді вам доведеться хоча б раз виїхати, щоб продовжити перебування.
Більшість із тих, хто зміг виїхати з росії, також мають необхідні фінансові можливості – і це надзвичайно підвищує ціни в грузинській столиці. Вартість їжі зросла більш ніж удвічі, а ціни на оренду та нерухомість тепер можна порівняти з цінами на околицях Відня, хоча середня зарплата становить лише близько 600 євро.
Єдиними вигодонабувачами є кілька грузинів, які вже були заможними до кризи. Один з них – Дава – грузинською від Давид. Він сидить у кафе в центрі міста і чекає на своїх працівників. Дава разом зі своєю компанією займається ремонтом квартир, клієнтами в основному є росіяни. «З ними катастрофа працювати, вони ніколи не платять те, про що ви домовилися», – скаржиться він. «Я ніколи не зустрічав хорошого росіянина». Він із задоволенням візьме ваші гроші. Дава, як і більшість грузинів за тридцять, вільно розмовляє російською і тут, у кафе, теж користується цією мовою.
Зовсім по-іншому з хлопцями, каже власниця Олена, яка родом із західної росії і переїхала до Тбілісі рік тому. У день відкриття жінка років тридцяти мала на дверях наклейку з чітким повідомленням: «росіянам тут не раді». Деякі гості також кричали на неї і вибігали з кафе, якщо чули російський акцент Олени. Вона зітхає: «Це абсурд і дурість, люди звинувачують мене в політиці, з якою я абсолютно нічого не можу вдіяти».
Антипатія до росіян особливо помітна в культурній сфері та в гастрономії. Їм заборонено відвідувати Bassiani, зараз найпопулярніший техно-клуб на Кавказі. Російських музикантів не вітають у більшості грузинських закладів, і навіть у модному барі Dedaena російські громадяни повинні спершу підписати маніфест проти Путіна, перш ніж можна буде почути будь-яке «Настров’я».
Олена розповідає про ресторан у Тбілісі, який стягує надбавку з усіх, хто там говорить російською. «Тоді ви повинні платити на двадцять відсотків більше – це такий самий відсоток, як окупована росією територія в Грузії».
Кавказька війна в серпні 2008 року все ще глибоко в кістках багатьох грузинів сьогодні. Тоді російська армія розбомбила кілька сіл і містечок, а також аеропорт у Тбілісі. Тоді росія окупувала сепаратистські регіони Південну Осетію та Абхазію та визнала їх «незалежними». Постійні чутки стверджують, що російські війська вночі все ще таємно просувають лінії кордону в глиб Грузії. Але спостерігачі ЄС наразі не можуть підтвердити це, каже Клаас Маес, речник місії спостерігачів ЄС у Грузії (EUMM). «Навпаки: ми бачимо закріплення так званої лінії адміністративного кордону – ровами, парканами, колючим дротом, а іноді й сторожовими вежами». Ці огорожі є постійними і не можуть бути пересунуті без нагляду.
Але цей укорінений де-факто кордон створює багато проблем для місцевого населення з обох сторін конфлікту. Кожні два місяці представники Грузії, росії та сепаратистських регіонів зустрічаються в наметі на лінії кордону, щоб обговорити покращення для людей за посередництва ОБСЄ та ЄС. Йдеться про постачання води для фермерів по обидві сторони лінії конфлікту, а також про те, як етнічні грузини з окупованих територій можуть відвідувати своїх родичів на контрольованих Грузією територіях, каже речник EUMM. «Переходи відкриті лише в деякі дні, і ми намагаємося, щоб вони були відкриті у важливі свята – наприклад, Великдень. Тому що тому, хто перелізе через паркан, в Абхазії та Південній Осетії загрожує до двох років в’язниці».
https://www.derstandard.at/story/3000000209063/little-moscow-in-tiflis-russen-sind-in-georgien-nicht-willkommen
