Пане Шмід, як ви оцінюєте нещодавні зобов’язання Дональда Трампа щодо НАТО та України?
Багато говорять про зміну курсу. Однак єдине, що є новим, це те, що Трамп вважає перемогу України можливою. Він продовжує реалізовувати свій бізнес-план, спрямований на те, щоб європейці купували американську зброю для України. Його зобов’язання щодо НАТО також нерішучі: Трамп говорить про військовий альянс так, ніби США не є його членом.
Що ви можете сказати про ситуацію в Україні?
російські нападники повільно просуваються, зазнаючи великих втрат у особовому складі та техніці. Українські захисники виснажені, але капітуляції, якої вимагає путін, ніде не видно. Шпилькові втручання росії проти держав НАТО є визнанням власної слабкості: одна з цілей цих дій — зв’язати військові ресурси в європейських державах НАТО і таким чином уповільнити постачання зброї та боєприпасів до України.
Яка ваша оцінка тривалості війни?
Вона буде визначатися кількома факторами. По-перше, ми бачимо відмову Трампа запровадити ефективні санкції проти росії — з яких би то не було причин. По-друге, кремлю бракує будь-якої волі до переговорів: путін хоче війни, він навіть не готовий до припинення вогню. Він не вважає Зеленського, «главу адміністрації», легітимним переговірником — він намагається виграти час такими натяками. По-третє, путін продовжує створювати у власного населення хибне відчуття економічної нормальності, хоча ситуація стає складною.
Ви згадали російську економіку. Що ви можете сказати з цього приводу?
Багато економічних експертів були здивовані тим, як довго росія змогла витримувати санкції. Але дивлячись на цифри зараз, можна побачити, що путін просто не може триматися економічно нескінченно.
Звідки ви це знаєте?
Витрати росії на оборону зараз становлять 8 відсотків валового внутрішнього продукту та 40 відсотків загального національного бюджету. Водночас центральному банку довелося тимчасово підвищити ключову процентну ставку до понад 20 відсотків, щоб боротися з двозначною інфляцією — заходом, який придушує інвестиції. Інфляція діє як військовий податок на все внутрішнє споживання. Населення мало б ледве відчувати наслідки війни, але зниження купівельної спроможності робить це неможливим. Навіть путін мусив визнати, що витрати на оборону не можна збільшувати нескінченно.
Чи призведе це до переосмислення в москві?
Навряд чи. Навіть якщо росія фінансуватиме війну зі зростанням самоушкодження, путін продовжуватиме її, «що б це не коштувало». Ось чому я очікую, що руйнівна війна на виснаження продовжиться. Зрештою, все може змінитися лише тоді, коли путін більше не буде при владі.
Україна повинна протриматися, поки путін не піде але чи зможе?
Це вирішально залежить від підтримки України Заходом. Тут важливі не лише постачання зброї та боєприпасів, але й економічна допомога. Хоча в ЄС є деякі відхилення, Угорщину та Словаччину поки що вдалося інтегрувати за допомогою спеціальних домовленостей. Тим часом формується сильна «коаліція охочих» з Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією та Фінляндією, яка налаштована на довгострокову підтримку України.
Чи можливо, що «гра в час» путіна зрештою обернеться проти нього?
У певному сенсі путін вже програв війну. Довіра до російських військових сильно постраждала, найважливіші європейські держави явно стали на бік України з величезними фінансовими зобов’язаннями, а новий союз США та росії, про який мріє москва, підривається зміною настроїв Трампа.
Але коли закінчаться бойові дії — це інше питання. Наступного січня агресивна війна росії в Україні триватиме довше, ніж «Велика Вітчизняна війна» (1941-1944). Це важливий психологічний орієнтир. Зрештою, путін стає жертвою власної риторики умиротворення. Він мав би давно оголосити війну Україні, але він все ще хоче зберегти руйнуючийся фасад нормальності у повсякденному житті.
https://www.20min.ch/story/die-lage-im-ukraine-krieg-putin-setzt-den-krieg-auch-bei-wachsender-selbstschaedigung-fort-103423733
