Протягом кількох десятиліть військові реформатори, такі як капітан ВМС у відставці Джеррі Гендрікс, благали Пентагон припинити купувати надзвичайно дорогі, але вразливі авіаносці і винищувачі і замість цього зосередитися на закупівлі величезної кількості дешевих безпілотників. Але, схоже, ніхто не прислухався.
“Купуйте Форди, а не Феррарі” – так називалася іконоборча полеміка Хендрікса 2009 року за недорогі живучі системи. Авіаносці, писав він, “стали надто дорогими в експлуатації і надто вразливими, щоб ризикувати ними деінде, окрім як у неворожому середовищі”. Подібні аргументи застосовувались і до вишуканих систем, які полюбляють усі види озброєнь.
Хендрікс настільки прагнув змін, що стверджував, що ВМС потрібен завод, який переосмислив би себе для 21-го століття. Він запропонував використати озеро Мічиган, подалі від цікавих китайських очей, для створення експериментального майданчика “Зона 52” для автономних військово-морських систем. Він уявляв його як військово-морську версію відомого випробувального полігону ВПС і ЦРУ “Зона 51” в Неваді.
Але від залежності важко позбутися – особливо від тієї, яка приносить користь багатьом округам Конгресу по всій країні. Тож військові пливли далі, витрачаючи дедалі більше грошей на вразливі платформи, які, ймовірно, виживуть лише лічені хвилини у війні з Китаєм. Крістіан Броуз, ще один реформатор Пентагону, який зараз працює в стартапі Anduril Industries, прямо сказав про це в нещодавній статті для Інституту Гувера: “Оборонне підприємство США … систематично руйнується”.
Але для реформаторів нарешті з’явився проблиск хороших новин. Прихильники змін, в тому числі Хендрікс і Броуз, сказали мені, що залізний трикутник, який підтримує застарілі системи – який сенатор Джон Маккейн (від штату Арізона) назвав “оборонно-промислово-конгресовий комплекс” – може нарешті поступитися місцем здоровому глузду. Кожен вид збройних сил, майже в кожному бойовому командуванні, експериментує з безекіпажними, автономними системами для ведення наземних, повітряних, морських і підводних бойових дій.
“Виникає новий консенсус щодо того, що ми повинні здійснити серйозні зміни”, – писав Броуз у вересні. Він процитував генерала Чарльза К. Брауна-молодшого, нового голову Об’єднаного комітету начальників штабів, який стверджував: “Якщо ми не змінимось, якщо ми не зможемо адаптуватись, ми ризикуємо програти… битву високого рівня”.
Те, що врешті-решт спонукає до змін, – це жорстокий урок війни в Україні. Це війна за допомогою дронів і супутників: Російські і українські танки майже беззахисні перед атаками безпілотників над головою; величезний російський флот втратив контроль над Чорним морем через українські військово-морські безпілотники; супутники можуть передавати точну інформацію про наведення на ціль і знищувати все, що алгоритми визначають як зброю.
Але тут є заковика: Поле бою в Україні – це хуртовина електронної війни. Тому системи мають бути справді автономними, здатними працювати без GPS чи інших зовнішніх орієнтирів, як я описав у нещодавньому репортажі з Києва про технологію, розроблену компанією Palantir, що займається розробкою програмного забезпечення. На імпровізованих збройових заводах у Києві та в оборонних лабораторіях по всьому Сполученим Штатам конструктори створюють системи зі штучним інтелектом на “периферії”, вбудовані в саму зброю, щоб не залежати від сигналів з космосу, які можуть бути заглушені.
Кампанію за реформу Пентагону очолює Кетлін Хікс, заступник міністра оборони. У серпні вона оголосила про “Ініціативу реплікаторів”, яка має на меті перенести технологічні уроки України на потенційні зони бойових дій в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вона хотіла отримати дешеві безпілотники для використання на суші, морі та в повітрі – і якнайшвидше. За словами Хікса, мета полягала в тому, щоб протягом наступних 18-24 місяців розгорнути “автономні системи в масштабі декількох тисяч, в різних сферах”.
Для Пентагону це було неймовірно швидко. Але в січневій промові Хікс сказав, що за перші п’ять місяців роботи “Реплікатор” досягнув того, на що Пентагон зазвичай витрачає два-три роки. “Якщо ви не впевнені, що більше вражає – те, як швидко ми це зробили, чи те, скільки часу це зазвичай займає – я вас не звинувачую”, – сказав Хікс. “Чесно кажучи, тривалість нашого звичайного процесу повинна вразити вас”.
Минулого тижня Хікс сказав мені, що ключем до Replicator була “трансформація внутрішніх процесів”. Однією з головних цілей було подолання того, що покоління реформаторів називає “долиною смерті” – тривалого розриву між розробкою прототипів озброєнь і їх закупівлею і розгортанням в широких масштабах. “Бюрократії потрібно показати, що нові способи ведення справ можливі. Це те, що ми робимо”, – написала вона мені. Перші безпілотники Replicator були доставлені бійцям минулого місяця.
Replicator є яскравим прикладом реформи Пентагону, але є й інші. У березні 2023 року міністр ВПС Френк Кендалл оголосив про інноваційний план під назвою “Бойові літаки спільного використання”, який передбачає об’єднання безпілотних літаків з літаками, що пілотуються людьми. Військово-повітряні сили планують закупити щонайменше 1 000 таких безпілотних літаків і підняти їх у повітря до кінця десятиліття. В інсценованих собачих боях між людьми-пілотами і комп’ютерами зі штучним інтелектом машини майже завжди перемагають, розповідав мені Кендалл кілька років тому.
Зараз ВМС також нарешті приймають зміни. Оперативні групи розгортають безекіпажні кораблі в Перській затоці, Середземному морі і Карибському басейні. Минулого місяця ВМС оголосили про створення нової ескадри, яка, як вони сподіваються, складатиметься з сотень безпілотних надводних кораблів, відомих як Глобальні автономні розвідувальні кораблі (Global Autonomous Reconnaissance Craft). Неофіційна назва ескадри – “Пекельні пси”.
Чотири великі безекіпажні кораблі ВМС завершили в січні п’ятимісячне розгортання на Гаваях, Гуамі, в Мікронезії, Австралії та інших місцях. Оскільки Тихий океан – це складне і вороже середовище, потужна програма військово-морських безпілотників потребуватиме власного “командування роботизованими системами” з повноваженнями на кшталт тих, які створили ядерний флот, – сказав мені віце-адмірал у відставці Дейв Льюїс. Як старший віце-президент з морської діяльності в компанії Leidos, він допомагав підтримувати безекіпажну флотилію з чотирьох кораблів, яка ходила Тихим океаном.
Пентагону вдавалося протягом півстоліття утримувати радикальні зміни в своїх п’яти стінах. Авіаносці, бомбардувальники, танки і винищувачі були побудовані так, щоб служити вічно, і в затишному світі без рівних собі конкурентів, здавалося, що так і буде. Але зараз, за словами Хікса, ми живемо в епоху, коли Пентагон потребує “навмисного дискомфорту” і “спільного підриву”. Це революція, яка вже давно назріла.
https://www.washingtonpost.com/opinions/2024/06/04/united-states-drones-pentagon-military-weapons-evolution/
