Параска Плитка-Горицвіт – зв’язкова УПА, фольклористка, письменниця і художниця, а ще – фотолітописиця гуцулів. Доля не раз норовила її зламати, натомість жінка щоразу ставала духовно сильнішою. Її енергетика і по смерті пульсує у рідному селі.
Початок життєпису Параски Плитки-Горицвіт
Параска Плитка-Горицвіт (1927–1998) — це одна з найбільш загадкових та яскравих постатей Гуцульщини. Вона була не лише поеткою, філософинею, фотографкою та мисткинею, але й символом стійкості, внутрішньої сили та вірності своїм ідеалам. Попри складне життя, переслідування та неприйняття з боку радянської влади, вона змогла створити унікальну культурну спадщину, яка є справжнім духовним надбанням для України.
Параска народилася у селі Криворівня, відомому осередку гуцульської культури. Ця місцевість, розташована в серці Карпат, завжди привертала увагу митців, літераторів та науковців. Тут відпочивали і творили такі відомі українські діячі, як Іван Франко, Михайло Грушевський та Леся Українка. Однак для Параски цей край був не просто джерелом натхнення, а й частиною її ідентичності. Вона з дитинства була оточена гуцульськими традиціями, міфологією та фольклором, що формувало її особливий світогляд.
Арешт та заслання Параски Плитки-Горицвіт
У 1940-х роках, під час радянської окупації Західної України, Параска активно підтримувала українських повстанців. Вона допомагала членам ОУН, за що у 1945 році була арештована та засуджена до 10 років ув’язнення в таборах. Цей період її життя був неймовірно складним, проте він не зламав її духу. У таборах вона продовжувала займатися творчістю: писала вірші, створювала витинанки, обмірковувала філософські тексти.
Після звільнення у 1954 році Параска повернулася до рідного села, де оселилася в маленькій хатинці на околиці. Вона обрала життя самітниці, віддаючи себе творчій праці та духовним пошукам. Її «карпатський космос», як інколи називають світ її творчості, стає особливим з’єднанням народної культури, духовності та мистецтва.
Містична сила Гуцульщини у творчості Параски Плитки-Горицвіт
Параска Плитка-Горицвіт створила великий творчий спадок, який охоплює різні види мистецтва. Вона писала казки, поезію, філософські есе та записувала спогади. Однією з особливостей її творчості була робота з книгою: Параска створювала унікальні рукописні книжки, деякі з яких були оздоблені вручну.
Її філософія відображає глибоку духовність та зв’язок із природою. Вона вважала, що людина має жити в гармонії з навколишнім світом, черпаючи з нього мудрість і натхнення. У її текстах часто звучить тема пошуку внутрішнього світла, яке, за її переконанням, має кожен.
Параска також була відома своєю непересічною фотографічною спадщиною. Вона фотографувала сільське життя Криворівні протягом 40 років, створюючи справжній архів побуту гуцулів. На її світлинах можна побачити як традиційні весілля, обряди, так і звичайне повсякденне життя. Хоча вона не мала професійної освіти фотографа, її роботи вражають своєю художньою глибиною та інтуїтивним розумінням композиції.
Місце жінки у творчості Параски Плитки-Горицвіт
Однією з центральних тем у творчості Параски Плитки-Горицвіт є образ жінки. Її героїні часто сильні духом, мудрі, такі, що черпають свою силу з природи і традицій. Водночас Параска не ідеалізувала жінку, а показувала її реалії, зокрема важку працю, біль та страждання.
Спадщина
Всупереч багаторічній самотності та маловідомості за життя, після смерті Параски Плитки-Горицвіт її спадок набуває все більшої популярності. Її твори та фотографії були знайдені у її хаті після смерті й зараз викликають великий інтерес як серед науковців, так і серед широкого загалу. Її роботи почали виставляти на виставках, її книжки перевидаються, а її фотографії стали об’єктом дослідження істориків та етнографів.
Знайдена після її смерті труна в хаті свідчить про те, що Параска заздалегідь підготувалася до відходу з цього світу, що відображає її філософське ставлення до життя і смерті. Вона розуміла смертність як невід’ємну частину буття і не боялася її, адже жила відповідно до своїх духовних принципів.
Визнання та виставки Параски Плитки-Горицвіт
В останні роки творчість Параски Плитки-Горицвіт почала отримувати все більше уваги як в Україні, так і за її межами. Її фотографії та інші твори виставляються в музеях та галереях. Вона стала символом сили духу та мистецького таланту, що не знає меж. Її фотографії показують не лише побут гуцулів, але й відображають глибокий духовний світ людини, яка вміла бачити красу у кожній миті життя.
Лише останніми роками в Україні про Плитку-Горицвіт заговорили гучно. 2019 року в Києві в «Мистецькому Арсеналі» провели велику виставку її робіт. 2022 року в рідному селі відкрили офіційний музей.
До хати, де жила Параска, з усіх усюд їдуть туристи. І коли хтось чужий з’являється на ґрунтовій дорозі за цвинтарем, місцеві точно знають: найімовірніше, приїхав до їхньої (чи й досі не їхньої?) Параски.
Параска Плитка-Горицвіт — це унікальна постать в історії українського мистецтва та культури. Вона була людиною, яка черпала силу з природи та рідного краю, і передавала цю силу через свою творчість. Параска Плитка-Горицвіт залишила після себе величезну творчу спадщину, яка вражає своєю глибиною та щирістю. Її життя було повним випробувань, але саме через ці випробування вона змогла знайти свій унікальний шлях. Творчість Параски — це справжнє духовне надбання України, яке продовжує відкривати нові грані для сучасних дослідників та шанувальників української культури.
