Ігор Смілянський з 2016 року очолює державну службу поштового зв’язку «Укрпошта», яка обслуговує понад 4400 постійних пунктів та майже 2000 мобільних відділень в Україні. Розмова відбулася в грудні минулого року в поштовому відділенні в Покровську на сході України, яке згодом було закрито, і була доповнена відеорозмовою в лютому. Смілянський раз на місяць відвідує відділення на передовій. Він завжди керує броньованим поштовим автобусом сам – у худі з принтованим захисним жилетом.
Видання ZEIT ONLINE: Пане Смілянський, у відділеннях біля фронту кипить багато роботи, що тут роблять люди?
Ігор Смілянський: Звичайно, в першу чергу відправляють листи, бандеролі. І цей сервіс працює дуже добре. Але в нас у Покровську наразі закриті майже всі банки, аптеки та магазини. Через нас люди тут отримують їжу, ліки, газети та павербанки. А пенсію та соцвиплати отримують готівкою, бо без світла не працюють і платіжні термінали.
Видання ZEIT ONLINE: Там також багато військових. Що їм потрібно?
Смілянський: Часто це матеріал для фронту, наприклад, надруковані деталі для дронів. Їх замовляють солдати прямо з окопів, а потім забирають.
Видання ZEIT ONLINE: Як ви забезпечуєте своїх співробітників на передовій?
Смілянський: Ми даємо можливість нашим працівникам бути повністю незалежними: ми забезпечуємо їх власними обігрівачами, генераторами та бронежилетами. Окрім наших локацій у містах, ми вже представили наші мобільні поштові відділення до 2022 року. Сьогодні їх близько 2 тисяч. І цей проєкт мав вирішальне значення для підготовки до війни. Якщо сьогодні росіяни стрілятимуть, ми підемо завтра.
Видання ZEIT ONLINE: Як працює мобільне відділення в зоні бойових дій?
Смілянський: У цих районах часто виникають проблеми з мобільним зв’язком. Тому ми надали їм доступ до роутера Starlink і генератора. Дані завантажуються вранці. Тоді співробітники можуть працювати офлайн і синхронізувати все вночі.
Видання ZEIT ONLINE: Як дізнатися, які маршрути безпечні для поштових автобусів?
Смілянський: Ми в постійній координації зі Збройними силами. Але це нелегко. Серед населення є колаборанти, вони отримують гроші з росії, якщо передають координати наших поштових автобусів. В якості запобіжного заходу ми часто змінюємо маршрути, використовуємо різні джерела інформації та щодня приймаємо нові рішення. З початку війни під час виконання службових обов’язків ми втратили «лише» трьох людей – хоча, звісно, кожен випадок трагічний, бо цінне кожне життя.
Видання ZEIT ONLINE: Як саме ви захищаєте водіїв?
Смілянський: Наші водії їздять на бронетехніці, у деяких є системи боротьби з безпілотниками, але це поки пілотний проєкт. В останні місяці ми вже працюємо з системами виявлення дронів. Це працює досить добре.
Видання ZEIT ONLINE: Що зміниться для пошти з наближенням фронту?
Смілянський: Коли російські атаки досягли свого піку, довелося замовляти додаткові вантажівки. Щодня на дорозі було кілька 20-тонних фур. З наближенням фронту обсяг замовлень збільшується, тому що люди тікають з нашою допомогою. Вони відправляють пакунки туди, куди хочуть переїхати.
«Наші працівники відчувають відповідальність»
Видання ZEIT ONLINE: Ви щодня повинні приймати рішення про безпеку своїх співробітників. Як Ви справляєтесь з таким тиском?
Смілянський: Щоранку, коли прокидаюся, я дивлюся на телефон, чи не знищено філію, чи хтось не постраждав. Якщо ти робиш це вісім років, це психологічно важко. А ідеальних рішень не буває. Якщо я сьогодні вирішу, що ми їдемо в Покровськ, люди можуть звідти не повернутися. Але якщо ми не поїдемо до Покровська, там люди залишаться без елементарних послуг. Або візьмемо 2023 рік, коли росіяни підірвали дамбу на Херсонщині. Наші сіли в човен, щоб поїхати до людей, хоча росіяни намагалися потрапити в катери. Це завжди найскладніше, але ви повинні прийняти рішення.
Видання ZEIT ONLINE: А наскільки ваші співробітники готові взяти участь у такій небезпечній ситуації?
Смілянський: Я пишаюся тим, що ми побудували культуру, де мені потрібно їх не переконувати, а радше відмовляти. Наші співробітники відчувають відповідальність.
Видання ZEIT ONLINE: Тобто працівники філій, розташованих поблизу лінії фронту, самі вирішують, скільки їм там працювати?
Смілянський: Вони можуть працювати скільки завгодно і скільки вважають безпечним. Наприклад, наш сортувальний центр для Донецької області був у Покровську. На Різдво неподалік влучила ракета. У результаті ми перевели кілька сотень співробітників до Краматорська чи інших регіонів.
Видання ZEIT ONLINE: Ви майже щомісяця їдете на фронт, чому?
Смілянський: Якщо ви даєте вказівки співробітникам у прифронтових містах, ви не можете сидіти у Варшаві – значить, у вас немає морального авторитету. Кожен, хто веде людей, достатньо сильних, щоб працювати на передовій, повинен бути з ними. Буваю там і тоді, коли якесь місто звільняють. Адже ми – перша точка цивілізації в цих місцях на фронті. Коли ми приходимо, ми морально підтримуємо. Це надзвичайно важливо для людей.
Видання ZEIT ONLINE: Ви перетворюєте поштове відділення на постачальника багатьох послуг. Наскільки великий опір?
Смілянський: Подекуди вже великий. Я з самого початку вважав, що в «Укрпошти» теж має бути банківський підрозділ. Це ненормально, що лише чотири відсотки локацій у всій Україні мають банкомат чи відділення. Після восьми років опору з боку інших банків ми нарешті отримали банківську ліцензію завдяки підтримці Міжнародного валютного фонду.
Те саме стосується нашої аптечної служби: я вважаю, що необхідно терміново забезпечити ліками людей у маленьких селах. Звичайно, був опір з боку фармацевтів. Але завдяки тиску Президента ми зараз отримали ліцензію і нещодавно змогли відкрити фармацевтичний склад. Ми вже доставили понад 40 тисяч замовлень ліків по всій Україні, особливо в прифронтовій зоні. Я кардинально реструктуризував нашу компанію – і отримав за це багато критики, оскільки нам довелося звільнити багатьох поштових працівників. У 2016 році у нас було 78 000 співробітників, сьогодні – 30 000. Зараз ми збільшили зарплати в сім разів.
Видання ZEIT ONLINE: Наскільки важко підтримувати міжнародний бізнес?
Смілянський: Насправді лише кілька поштових служб нам допомогли після російського вторгнення. Найбільше нас підтримала Deutsche Post або DHL. Хоча зараз в Україні немає жодного функціонуючого аеропорту, минулого року ми навіть вийшли на четверте місце серед усіх поштових служб світу за експрес-доставкою. І це під час війни.
