Микола Гришко належить до тих українських учених, чия спадщина давно вийшла за межі академічних кабінетів. Його ім’я сьогодні знають мільйони — навіть ті, хто ніколи не читав наукових праць. Бо щовесни вони приходять у ботанічний сад у Києві й бачать результат його життєвої ідеї: природу, впорядковану розумом і любов’ю.
Ранні роки та формування наукового інтересу
Микола Гришко народився 6 січня 1901 року в Полтаві у родині військового. Його батько служив у Владикавказі, тому раннє виховання дітей лягло на плечі матері та дідуся. Саме в полтавському дворику серед саду й городу хлопчик вперше пізнав рослини, ґрунт і працю на землі — захоплення, що визначило його життєвий шлях.
Родина говорила українською, а любов до праці та рідної землі спонукала юного Миколу шукати відповідь на питання про життя рослин та їхню варіативність. Це — фундаментальне для майбутнього генетика прагнення пізнавати природу — сформувалося саме раннім дитинством.
Після закінчення кадетського корпусу він вступив до Харківського сільськогосподарського інституту, але революційні події 1917–1920-х років змусили перервати навчання. Завершити освіту Гришко зміг лише у 1925 році в Полтавському сільськогосподарському інституті з відзнакою.
Наукова кар’єра: генетика, селекція та педагогіка
Після закінчення інституту Гришко продовжив освіту на педагогічному факультеті Київського сільськогосподарського інституту. Тут він поєднав наукову та педагогічну діяльність, працював у різних навчальних закладах — від Майнівського сільськогосподарського технікуму на Чернігівщині до Київського університету імені Тараса Шевченка.
У 1933 році вчений видав перший україномовний «Курс загальної генетики», що стало важливим кроком у розвитку природничих наук для українського середовища. Уже у 1936 році за дослідження у селекції конопель він здобув ступінь доктора сільськогосподарських наук без захисту дисертації, а наступного року став професором.
Особливої ваги в його науковій діяльності набули роботи з селекції рослин місцевої флори, насичені експериментами з зерновими, овочевими культурами та олійними рослинами. Він також описав культурну флору північного лісостепу, створив суттєвий внесок у генетичне вивчення конопель та їх пристосованих сортів.
Найвідоміше досягнення: Національний ботанічний сад
Ідея та наріжні засади
Найважливішим кроком Миколи Гришка стало створення в 1944 році Київського ботанічного саду Академії наук УРСР, що згодом переріс у Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка — одну з найбільших установ у Європі за масштабом і різноманіттям колекцій.
Гришко не розглядав ботанічний сад лише як рекреаційний простір. Він розробив ботаніко-географічний принцип організації, що дозволяв демонструвати не лише окремі види, а й природні комплекси типів рослинності, історію їхнього походження, поширення та пристосовання. Такий підхід перетворив сад на живу енциклопедію рослинного світу.
Міжнародні експедиції та колекції
Під керівництвом Гришка сад активно збагачувався колекціями. У 1946–1947 роках він організував експедиції до країн Європи, зокрема до Німеччини та Угорщини, звідки привіз 167 тисяч саджанців і понад тисячу зразків насіння — включно з рідкісними сортами бузку, троянд та азалій, які й досі прикрашають сад.
Гришко бачив сад як науково-дослідний комплекс із теплицями, гербарієм, музеями, де кожна рослина мала свою історію, значення та майбутнє застосування — від декоративних до харчових і технічних.
Наукова спадщина та визнання
Протягом життя Гришко опублікував десятки наукових праць із генетики, селекції та акліматизації рослин — понад 50 наукових робіт, що стали підґрунтям для досліджень не лише в Україні, а й за її межами.
Його внесок у розвиток науки високо цінували колеги і друзі. Поет Максим Рильський присвятив йому рядки, що підкреслювали значення роботи вченого для культури й науки.
Пам’ять та спадок
Микола Гришко помер 4 січня 1964 року, за кілька днів до власного 63-річчя. Його ім’я набуло ще більшої ваги після здобуття Україною незалежності. У 1991 році ботанічному саду присвоїли ім’я Гришка, а у 1999 році він отримав статус Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України.
На території саду встановлено пам’ятник ученої, а його онук започаткував премію для ботанічних садів і дендропарків України — на честь дідуся за значні досягнення в селекції та збереженні рослинних ресурсів.
Значення для України
Микола Гришко — не лише полтавський науковець, а справжній творець ботанічної столиці України. Його життєвий шлях — це історія про любов до природи, безкомпромісну науку, стратегічне мислення і вміння бачити живий світ як цілісний організм.
Сьогодні Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України — це не лише туристична перлина Києва, а й центр науки, освіти та збереження біорізноманіття, який продовжує надихати нові покоління дослідників і природолюбів.
