Марія Мазепа стала ігуменею, перетворила монастирі на просвітницькі центри і була викреслена з історії разом із сином
Марія Магдалина Мазепа була не лише матір’ю одного з найвідоміших гетьманів України, а й однією з найвпливовіших жінок свого часу. Її називали «сірим кардиналом» Івана Мазепи, адже вона була його довіреною особою, радницею та навіть розслідувачкою найтаємніших справ. Розповідаємо про те, ким насправді була ця видатна жінка, відома як Марина Мазепа, або ж Марія Магдалина.
Дівчина зі шляхетського роду
Марина Мокієвська, яка пізніше стала відомою як Марія Магдалина Мазепа, народилася у 1620-х роках у шляхетській родині. Її рід, православний і гербовий, мав маєток у Білоцерківському старостві. Мокієвські належали до прикордонної української шляхти, яка під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницького підтримала козацтво. За деякими джерелами, її батько і брат загинули в 1655 році, борючись проти армії Речі Посполитої під прапорами Хмельницького.
Хоча деталі дитинства чи юності Марини невідомі, можна припустити, що вона здобула хорошу освіту. Це підтверджує, зокрема, її вишуканий каліграфічний почерк.
Дружина отамана
У 16 років Марина Мокієвська стала дружиною Степана Адама Мазепи, людини з бурхливим характером і досвідом участі у шляхетських конфліктах. Невдовзі після весілля Мазепа-старший опинився під загрозою смертної кари за вбивство шляхтича, але йому вдалося уникнути покарання завдяки грошам, зв’язкам та підтримці друзів.
У шлюбі Марини та Степана народилося двоє дітей — син Іван, який стане видатним гетьманом України, та дочка Олександра.
З початком Хмельниччини Степан Мазепа активно долучився до державотворчих процесів. Він обіймав посаду білоцерківського городового отамана, а за гетьманування Івана Виговського підтримував ідею визволення українських земель від московської залежності.
Черниця Марія Магдалина
Після смерті чоловіка Марина Мазепа присвятила себе громадсько-політичній і релігійній діяльності. Вона стала активною учасницею Луцького Хрестовоздвиженського православного братства та впливовою діячкою українського просвітництва. Приблизно через десять років вона прийняла чернецтво під іменем Марія Магдалина й очолила два жіночі монастирі: Києво-Печерський Вознесенський та Глухівський Успенський.
Під її керівництвом Вознесенський монастир перетворився на один із провідних освітніх і культурних центрів Гетьманщини. Відомо, що Марія Магдалина була не лише авторитетною ігуменею, а й мала значний вплив на політику, особливо за часів гетьманування її сина Івана Мазепи.
Марія Мазепа – замість першої леді
Іван Мазепа найбільше довіряв своїй матері. Марія Магдалина була обізнана у всіх його справах і брала участь у політичних процесах та прийнятті рішень. За дорученням гетьмана вона розслідувала особисті справи, пов’язані з таємними діями, і навіть займалася організацією передачі секретної кореспонденції за кордон.
Однією з її ключових справ стало розслідування підкинутого листа з доносом на гетьмана. Завдяки її рішучості та майстерності всі завдання, які брала на себе ігуменя, закінчувалися успіхом.
Втім, після смерті Мазепи негативне ставлення до нього поширилося і на його матір. Київський історик Микола Закревський зазначав, що у Видубицькому монастирі в поминальній книзі, датованій початком 1880-х років, згадувався рід «чесної інокені Магдалени», але її прізвище «Мазепина» було закреслено чорнилами.
Просвітниця й основоположниця золотого шиття
Петро I після смерті Мазепи наказав ліквідувати та зруйнувати Вознесенський монастир, яким керувала Марія Магдалина і в якому заснувала школу художнього шиття. Замовлення на це шиття робили з гетьманської столиці та кафедральних соборів.
Марія Мазепа вважається основоположницею надзвичайно складної гілки прикладного мистецтва – золотого шиття сухозліткою. Це метод гаптування тонким позолоченим чи посрібленим дротом. Відомо, що Марія Магдалина подарувала Вознесенському собору в Переяславі власноруч вишиту золотом і сріблом єпитрахиль з написом «Року 1700 місяца семтемрія 16 дня. Всечесная ігуменя Марія Магдалина справила». Деякі з її робіт залишились у музеях.
Окрім того, матір гетьмана відзначилася меценатською діяльністю – власним коштом поповнювала монастирі та церкви книжками та іконами.
Померла Марія Магдалена 1707 року
Після Мазепинського повстання, за наказом московського царя Петра I, найстаріший жіночий монастир Києва скасували. Його черниць перевели до Флорівського монастиря, що на київському Подолі. Зведені коштом Мазепи кам’яні храми Вознесенської обителі існували ще до кінця 18 століття. Потім були розібрані. Нині на місці аристократичної дівочої обителі стоїть будівля старого Арсеналу.
Петро І численними циркулярами заборонив згадувати ім’я гетьмана, включно з усіма родичами й соратниками. Історик Микола Закревський у своєму «Описі Києва» за 1808 рік розповідає, що йому доводилось бачити у Видубицькому монастирі синодик (поминальну книгу). У розділі «поминання інокень, — пише історик, — був означений рід чесної інокені Магдалени. Але її фамільне ім’я «Мазепина» було старанно затерте чорнилом».
І насамкінець. Місце поховання ігумені Марії Магдалени невідоме. Проте існує припущення, що після переселення черниць Печерського Вознесенського монастиря до Флорівської обителі на київському Подолі, прах шанованої ігумені також перепоховали там. Документальних підтверджень цьому ще не знайшли.
