Минуло два роки від початку повномасштабної війни в Україні. Багато людей з недовірою дивляться на героїчну боротьбу української армії проти російських загарбників, а також на те, що економіка та підприємства намагаються, наскільки це можливо, нормально функціонувати. Ви, як член ради директорів української пошти та залізниці, уважно стежите за цим.
Люди звикають до війни. Це сумно, але так воно є. З останніх двох років я півроку провів в Україні. Переважно в Києві, але бував і в більш складних місцях. І з перспективи цих двох років я можу сказати, що війна має різні фази. Кожна з компаній, в яких я працюю, а саме залізниця і пошта, адаптувалися до поточної фази війни. На початку залізниця вивозила людей із зони бойових дій на Західну Україну, яка була і є безпечнішою, ніж східна і центральна частина країни, а також в Європу і Польщу. В іншому напрямку в Україну ми перевозили гуманітарну допомогу, спочатку найнеобхіднішу, до Києва і на більш складні ділянки. Потім це була більш “структурована”, систематична гуманітарна допомога. Сьогодні залізниця підтримує військові зусилля України, а також підтримує повсякденне функціонування держави. Якщо ми подивимося на фінансові потоки, то значна частина грошей, якими вільний світ підтримує Україну, йде на нормальне функціонування держави. Йдеться про те, щоб переконатися, що економіка функціонує відносно нормально. Щоб українці мали свої ресурси і для війни, і для функціонування держави, всієї пов’язаної з цим інфраструктури, щоб у довгостроковій перспективі вони якомога менше залежали від зовнішньої допомоги.
Експорт дуже важливий для української економіки. Залізниця відіграє в цьому велику роль?
Так, оскільки Росія заблокувала Чорне море і найдешевший експортний маршрут для українських товарів був значною мірою перекритий, його завдання значною мірою перебрав на себе автомобільний транспорт, тобто МДП, що йде переважно через Польщу та Румунію. Військові зусилля країни в цьому напрямку також підтримуються за рахунок залізниці. Також завдяки їй товари, вироблені в Україні, можуть бути продані за кордон.
Павел Коваль, голова парламентського комітету у закордонних справах.
Існують твердження, що українська залізниця функціонує краще, ніж польська, незважаючи на те, що це країна, в якій відбувається повномасштабна війна. Чи відповідає це дійсності?
Можна порівняти показники. Минулорічні фінансові результати показують, що лише за один 2023 рік, рік війни, “Укрзалізниця” заробила більше прибутку, ніж біржова вартість всієї польської PKP Cargo. У 2015р. PKP Cargo коштувала в десять разів більше, ніж сьогодні, і була другою за величиною залізничною вантажною компанією в Європі. На жаль, вона була буквально зруйнована урядами “ПіС” та “Солідарної Польщі” за бездіяльності профспілок. Якщо, з іншого боку, порівнювати показники пунктуальності пасажирських поїздів, то ПКП Інтерсіті має набагато гірші показники: різниця в 15 відсоткових пунктів відокремлює її від Укрзалізниці далекого сполучення. ПКП Інтерсіті протестувала проти таких порівнянь, тому я уважно подивився на них і виявив, що визначення дійсно не ідентичні, оскільки, наприклад, ПКП вважає затримку не більше 6 хвилин не затримкою. У випадку Укрзалізниці [Українська залізниця – ред.] – 5 хвилин. Я часто подорожую цими і цими залізницями. PKP Intercity має – в основному завдяки фінансуванню ЄС – кращий рухомий склад. В інших сферах, таких як обслуговування клієнтів, “Укрзалізниця” краща.
А як щодо української пошти? Які завдання вона має, як вона функціонує?
Люди, які щойно почали керувати польською поштою, кажуть, що вона знаходиться на межі платоспроможності. В українській пошті ми далекі від такої ситуації. Ця пошта також бере участь у військових діях. Головним чином, доставляючи продукти першої необхідності, товари та гуманітарну допомогу людям, які живуть далеко від агломерацій, у прифронтових районах, але також, звичайно, і в містах. Пошта в Україні також доставляє пенсії готівкою. Це гроші, які допомагають людям вижити, часто в дуже складних умовах, у прифронтових містах. У цьому пошта співпрацює із залізницями. Ми запустили поштові вагони, які не використовувалися в Україні з 1999 року і асоціюються більше з вестернами та старими фільмами, ніж із сучасністю, але, як виявилося, вони добре працюють в умовах війни.
https://www.rp.pl/gospodarka/art39890311-jakub-karnowski-ludzie-przyzwyczajaja-sie-do-wojny-w-ukrainie
