Понад два місяці після раптового нападу на Курську область українська армія продовжує утримувати більшість своїх позицій на російській території. Невдовзі після наступу глава Кремля Володимир Путін оголосив, що українських окупантів незабаром буде вигнано, але зараз цей проєкт значно затягнувся.
На початку серпня київські війська здивували своїх союзників і росіян, наступаючи на територію ворога. Відтоді Україна має територію від 1000 до 1300 квадратних кілометрів, що приблизно вдвічі менше землі Саар в Німеччині. За останні кілька днів кремлівським військам вдалося відбити кілька сіл. «У Курську ми бачимо, що росіяни завойовують тут усе більше й більше позицій, а українські солдати змушені відступати. Намір росіян, очевидно, полягає в тому, щоб натиснути на передовий край України у вигляді свого роду кліщів», – аналізує полковник Маркус Райснер у інтерв’ю виданню n-tv.
Але про рішучий прорив російських контратак досі не йдеться. Сполучені Штати очікують, що так буде залишатися протягом тривалого часу. Згідно з повідомленням Bloomberg, високопоставлені чиновники Вашингтона вважають, що Україна зможе утримати захоплену територію в Курській області протягом кількох місяців, якщо не довше. Зазначається, що Київ поки що не мав значних проблем із постачанням у Курську, а російські контратаки є лише обмеженими.
Розмінна монета для переговорів?
Курський наступ важливий для України, оскільки її керівництво сподівається, що він стати розмінною монетою для можливих переговорів у майбутньому. У серпні президент Володимир Зеленський заявив, що Курськ є важливою частиною його плану перемоги. Глава української держави хоче, щоб війна одного разу не була заморожена на користь росії, щоб Москва могла залишити за собою завойовані території в Україні. Курськ повинен цьому завадити.
Але однієї лише окупації російської території недостатньо, вважає політолог Томас Єгер. «З української точки зору, це була акція, яка мала на меті показати прихильникам, що на росію потрібно чинити тиск і що таким чином можна знайти спосіб змусити росію захотіти йти на переговори», – сказав Єгер в інтерв’ю виданню n-tv. Він наголошує, що невдовзі після початку Курської операції не очікувалося, що Україна зможе так довго перебувати на російській землі. Але одного Курська недостатньо, щоб змінити ситуацію на користь Києва.
«Жодного порівняння з повним спустошенням»
Тим часом Україна була менш руйнівною, ніж росія, завойовуючи села та містечка Курської області. У Суджі, невеликому містечку приблизно за десять кілометрів від українського кордону, під час наступу українців було пошкоджено лише кілька житлових будинків, повідомляє американський журнал Foreign Policy у репортажі з міста. У центрі Суджі в деяких будівлях видно дірки від куль, але це «не входить ні в яке порівняння з тотальною розрухою, яку росія завдала Україні». Місто з 6000 мешканців, здається, було взято без особливого бою. Це показує, наскільки росіяни були здивовані, коли українці раптово вторглися.
Центр міста Суджа зараз майже безлюдний, жителі є лише на околицях міста, повідомляє Foreign Policy. російські прапори приспущені, а українські підняті. Також у центрі Суджі висить прапор Чеченської Республіки Ічкерія. Колись чеченці вели війни за незалежність проти Москви. Від статуї Леніна залишилася лише підстава з понівеченим бюстом. Також українці захопили газовимірювальний об’єкт «Газпрому» поблизу Суджі. Це остання робоча точка єдиного ще діючого газопроводу з росії в Європу.
Третій фронт – дилема України
Але що Україна робить з наступом на Курську? Поки що її план не спрацював. «Ми бачимо, що росіяни відвели сили в першу чергу з району Харкова, а не з району Донбасу», – розповідає полковник Збройних сил Австрії Маркус Райснер, описуючи ситуацію в ефірі n-tv. «Ми все ще визнаємо, що наживку, яку українці тут закинули росіянам, не проковтнули. росіяни все ще наступають на Донбасі. Але це не те, що вони зараз досягають прориву».
Протягом багатьох місяців на різних фронтах війни в Україні панувала здебільшого глуха ситуація. Жодна армія останнім часом не зробила серйозних проривів. Дилема для України: оскільки вона відкрила ще один фронт на Курську, на ділянках фронту в її власній країні все стає складніше, а не легше. Тепер Києву доводиться захищати три фронти замість двох з однаковою кількістю військових: у Харківській області, на Донбасі та на Курську.
«Туди-сюди, особливо в Курську»
Тому великі наступи українській армії ніде неможливі. Йдеться лише про те, щоб найкразе зберегти статус-кво. «Оскільки Україна не може піти «ва-банк», зараз є рухи туди-сюди, особливо в Курську», – пояснює Райснер. «Наразі незрозуміло, яка сторона візьме верх». Але і в цьому випадку Україна стикається з проблемою, як пояснює Райснер в ефірі n-tv: «Чим довше триває ця ситуація, тим більше вона вигідна російській стороні. У росіян все ще є ресурси, щоб пригнічувати Україну. Плануючими бомбами, артилерією. Це дилема, яка стоїть перед Україною».
Тим не менш, вихід з Курська наразі не варіант для України. Власне, несподіваний маневр на російській землі є найбільшою надією України. Лише якщо київські війська утримають позиції у Курську, Україна матиме щось у руках, якщо відбудуться переговори з президентом росії Путіним.
Курськ є розмінною монетою Києва. Наразі очільник Кремля не зацікавлений у переговорах. Ймовірно, Україні доведеться місяцями утримувати свої позиції в Курську. У будь-якому разі боєприпасів для цього в армії зараз достатньо, повідомляє «Київ Незалежний». Щомісяця ініціатива під керівництвом Чеської Республіки надсилає до 100 000 патронів.
https://www.n-tv.de/politik/Kursk-ist-Hoffnung-und-Dilemma-der-Ukraine-article25289020.html
