Фіброз відноситься до патологічної проліферації сполучної тканини. Спочатку це часто залишається непоміченим, але все одно становить серйозну загрозу для здоров’я. Він вражає різні органи та тканини в організмі та може призвести до серйозних дисфункцій.
Що таке фіброз? Коли надмірно виробляється сполучна тканина, вона стає жорсткою та негнучкою, і це може призвести до порушення нормальної функції ураженого органу.
Сполучна тканина міститься в усіх частинах тіла та з’єднує, роз’єднує та підтримує всі типи тканин, що знаходяться в організмі.
При фіброзі можуть бути вражені різні частини тіла, наприклад легені, печінка, нирки або серце.
Він може бути спровокований різними причинами, такими як хронічне запалення, інфекції, генетика або певні ліки.
Симптоми фіброзу можуть відрізнятися залежно від ураженого органу. Це найпоширеніші симптоми, які можуть виникнути при різних формах фіброзу:
– Утруднене дихання: фіброз легенів може призвести до задишки, кашлю та обмеження фізичної здатності. Це може погіршуватися в міру прогресування захворювання та призводити до прогресуючого порушення функції легень.
– Втома та виснаження: фіброз може викликати відчуття слабкості та втоми, що може вплинути на повсякденне життя. Це може бути пов’язано з порушенням обміну речовин і зниженням постачання організму киснем.
– Біль і скутість: фіброз може супроводжуватися болем і скутістю в уражених органах або тканинах. Це може призвести до обмеження рухів і погіршення якості життя.
– Проблеми з травленням: якщо уражена печінка або кишечник, можуть виникнути проблеми з травленням, такі як біль у животі, нудота, блювота, діарея або запор.
– Жовтяниця: при фіброзі печінки може виникнути пожовтіння шкіри та очей, оскільки печінка більше не може належним чином виконувати свої функції.
– Затримка води: фіброз нирок або серця може призвести до затримки води в організмі, що може призвести до набряків ніг, рук або живота.
Будьте уважні! Ці симптоми характерні не тільки для фіброзу, але й можуть виникати при інших захворюваннях. Тому необхідна точна діагностика лікаря.
Бажано регулярно проходити обстеження і при появі симптомів негайно звертатися до лікаря.
Фіброз може бути викликаний різними факторами, включаючи:
– Запалення: хронічне запалення може призвести до надмірного виробництва сполучної тканини, що може призвести до фіброзу (наприклад, хронічний гепатит, легеневий фіброз і целіакія).
– Інфекції: певні інфекції можуть призвести до фіброзу, особливо якщо вони хронічні або рецидивуючі. Приклади включають туберкульоз, гепатити В і С, ВІЛ і паразитарні інфекції.
– Токсини: деякі хімічні речовини та токсини можуть пошкодити тканини та призвести до фіброзу. Приклади включають зловживання алкоголем, куріння, певні ліки (наприклад, метотрексат) і токсини навколишнього середовища (наприклад, азбест).
– Генетичні фактори: у деяких випадках фіброз може бути наслідком генетичних змін, які впливають на виробництво або розпад сполучної тканини (наприклад, кістозний фіброз і легеневий фіброз).
Як запобігти фіброзу? Специфічного методу запобігання фіброзу не існує. Однак існують деякі загальні заходи, які можуть допомогти зменшити ризик розвитку фіброзу: уникнення паління, шкідливих речовин, захист дихальних шляхів, підтримування загального здорового способу життя та раннє лікування інфекцій.
Фіброз зазвичай діагностується лікарем за допомогою комбінації різних діагностичних процедур. Для діагностики фіброзу використовуються такі процедури:
– Анамнез і фізикальне обстеження: лікар розпитає пацієнта про його симптоми та попередні захворювання та проведе фізикальне обстеження, щоб виявити можливі ознаки фіброзу.
– Візуалізація: рентген, комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) можуть бути використані для виявлення змін в уражених органах, таких як легені або печінка.
– Тести легеневої функції: спірометрія та бодіплетизмографія є тестами, які використовуються для вимірювання функції легенів і можуть допомогти діагностувати легеневий фіброз.
– Аналізи крові: деякі показники крові можуть бути підвищені та вказувати на фіброз.
– Біопсія: у деяких випадках для підтвердження діагнозу може бути взято зразок тканини. Це можна зробити за допомогою бронхоскопії (якщо є підозра на легеневий фіброз) або біопсії печінки (якщо є підозра на фіброз печінки).
Точний діагноз часто вимагає співпраці різних медичних працівників, таких як пульмонологи, радіологи та патологи.
Лікування фіброзу залежить від причини та тяжкості захворювання. Не існує ліків від фіброзу, але різні варіанти лікування можуть допомогти полегшити симптоми та уповільнити прогресування захворювання.
Деякі з поширених методів лікування включають:
– Ліки: Залежно від причини фіброзу, різні ліки можуть бути використані для зменшення запалення, модуляції імунної системи або уповільнення прогресування фіброзу. Прикладами таких ліків є кортикостероїди, імунодепресанти або антифібротичні засоби.
– Киснева терапія: для деяких форм фіброзу може знадобитися киснева терапія для покращення постачання організму киснем.
– Фізіотерапія: за допомогою цілеспрямованих вправ і дихальних технік можна покращити функцію легенів і зберегти рухливість суглобів.
– Трансплантація легень: у запущених випадках легеневого фіброзу можна розглянути можливість трансплантації легенів для покращення якості життя та шансів на виживання.
https://m.bild.de/ratgeber/gesundheit/gesundheit/fibrose-symptome-diagnose-und-behandlung-im-ueberblick-84915830.bildMobile.html
