Нещодавно в російському інтернеті (рунеті) було опубліковано цікаве інтерв’ю з Євгеном Скрипником на псевдо “Прапор”, одним із найближчих соратників Ігоря Гіркіна на псевдо “Стрєлков”, який був головнокомандувачем проросійських сепаратистських сил на Донбасі у 2014 році, а сьогодні відбуває чотирирічний термін ув’язнення за “підбурювання до екстремізму”. Цей польовий командир був гостем програми Мирослави Регінської, цивільної дружини Гіркіна, яка веде власну програму в Telegram-каналі. Ця розмова багато говорить про те, які настрої сьогодні панують серед російських ура-патріотів, які найбільше доклали зусиль до війни в Україні.
Катастрофа, кошмар, апокаліпсис
Відповідаючи на запитання про ситуацію на фронті, Скрипник, який має там багато друзів, вживає прикметники: катастрофа, кошмар, апокаліпсис. На його думку, втрати Росії під час нинішнього контрнаступу є гігантськими і непропорційно великими порівняно з невеликими територіальними здобутками. “Прапор” звинувачує в цьому військове командування, яке, на його думку, не є кваліфікованим, а також вищу державну владу, яка повинна бути змінена. За його словами, немає ні найменшого шансу виграти цю війну, тобто перемогти Україну.
На запитання, що він скаже російським добровольцям, які добровільно йдуть на фронт, він відповів коротко: він волів би, щоб вони залишилися живими, тому нікого не буде до цього закликати. Він додав, що не відправив би туди власного сина, а тим більше не відправляв би чужих дітей туди, де шанси на виживання мізерні.
Відповідаючи на запитання, що він думає про численні повідомлення блогерів про поранених російських солдатів, яких прямо з госпіталів відправляють на фронт без лікування, Скрипник попросив Регінську не ставити йому таких запитань, оскільки правдива відповідь поставить його під загрозу суду і засудження за образу російської армії. На його думку, ситуація на фронті абсолютно відрізняється від тієї, яку малюють перед глядачами кремлівські пропагандисти на кшталт Соловйова або Кисельова.
Брехня, крадіжки, корупція
Однак, схоже, що останнім часом і Соловйов схаменувся і почав у своїй програмі звинувачувати громадськість у тому, що їй брешуть про війну в Україні. Адже вже два з половиною роки росіяни чують, що їхня армія здобуває безперервні перемоги, а бойові дії переміщуються на їхню територію; що всі українські безпілотники нібито збиті, а натомість горять російські нафтобази та командні центри; що армія зазнає величезних втрат, а місцеві командири обманюють керівництво країни та крадуть.
Гості Соловйова також приєднуються до критики, наприклад, російський військовий експерт Владислав Шуригін прямо заявив, що ні російські аеродроми, ні нафтобази не захищені від українських безпілотників, оскільки російське командування вважає за краще списувати згорілі літаки, а не будувати системи захисту. Він також розповів про масове дезертирство, яке місцеві командири приховують від начальства. Таким чином штучно роздувається чисельність бойових підрозділів. Таким чином, війська йдуть у бій з набагато меншою кількістю солдатів, ніж вважає верховне командування.
Інший гість Соловйова, експерт з питань спецслужб Сергій Карнаухов, який протягом останніх двох років вихваляв російський генералітет за успіхи на фронті, тепер почав докоряти йому за провали, крадіжки і корупцію. Особливої образи зазнав Тимур Іванов, донедавна заступник міністра оборони разом із Сергієм Шойгу, який був заарештований за корупцію у квітні цього року. Карнаухов публічно вимагав стратити Іванова за образу форми російського солдата.
Добрий цар і погані бояри
Настрої серед прокремлівської еліти, таким чином, далекі від ейфорії. Цьому, безсумнівно, сприяють новини про величезні втрати на фронті. За останніми даними британської розвідки, Росія втратила в Україні 70 000 (убитими або важко пораненими) солдатів у травні та червні. Щоправда, московські пропагандисти люблять повторювати, що Росія має 144 мільйони громадян і необмежені людські ресурси, але це не зовсім відповідає дійсності.
Як пише Френсіс Дірнлі в The Telegraph, населення Росії призовного віку не таке вже й велике – 14 мільйонів. Однак багато з них не придатні до військової служби за станом здоров’я. Також підраховано, що з середини березня 2022 року і дотепер близько 1,2 мільйона молодих людей покинули Росію, щоб уникнути призову в армію. Путін також уникає мобілізації призовників з великих міст, таких як Москва і Санкт-Петербург, щоб уникнути непопулярних дій у найбільш впливових центрах. Тому призов відбувається переважно в провінції, часто серед етнічних меншин. Однак і це джерело вже вичерпується. Цілі села і міста позбавлені молодих чоловіків у російських “глубинках”. В’язниці теж спорожніли від злочинців, які отримали амністію в обмін на участь у війні.
Однак чисельність армії – це ще не все. Важливими є підготовка, яка потребує часу, доступ до передових військових технологій, а також моральний дух військ і мотивація до боротьби. На думку Дірнлі, українці мають додатковий актив, якого немає у росіян: рішучість і волю до виживання як вільної нації.
Як пояснити той факт, що кремлівські пропагандисти раптом заговорили про те, про що раніше мовчали? Швидше за все, тим, що негативні явища більше не можна приховувати, а отже, треба назвати винних у помилках і невдачах. Вже почалися арешти, за якими послідують показові судові процеси для покарання винних. За давнім російським звичаєм: хороший цар і погані бояри.
https://wpolityce.pl/swiat/700096-fatalne-nastroje-wsrod-rosyjskich-hurrapatriotow
