На супутникових знімках останній великий оплот української армії на спірному Донбасі нагадує гігантський півмісяць довжиною майже 50 кілометрів. Масивний укріплений пояс простягається вздовж траси H-20 від Слов’янська та Краматорська на півночі, через Дружківку до Костянтинівки на півдні. З моменту його будівництва після початку війни у 2014 році він став нездоланною перешкодою для російських військ і своєрідним військовим страхуванням життя для України.
Бункери, окопи та мінні поля, побудовані між чотирма містами з їхніми обширними промисловими зонами, не лише захищають невелику частину Донецької області, яка досі контролюється Києвом, але й служать бар’єром для подальшого просування росії за межі Донбасу. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році та падіння сусіднього Бахмута наступного року київські інженери продовжують зміцнювати укріплений пояс.
Не розбивши його, російський воєначальник владімір путін не може досягти своєї мінімальної мети — військового завоювання всього Донбасу. Луганськ, частина регіону, яка оскаржується з 2014 року, практично повністю окупована росією. У Донецьку, де Україна закріпилася у своїх фортецях, путіну все ще бракує 6600 квадратних кілометрів — трохи менше, ніж площа Зальцбурга. І це триває вже багато місяців. Тому бої на флангах, поблизу Покровська з одного боку та Лимана з іншого, зараз більш запеклі, ніж будь-де в Україні.
Поки що атаки росії відбиває оплот Донбасу. Але чи зможе він витримати подальші російські наступи? І як Київ готується до найгіршого сценарію — якщо українська стіна врешті-решт провалиться? — запитав DER STANDARD у експертів.
Компроміс неможливий
«Цей район є останнім великим скупченням промислових зон та більших населених пунктів перед відносно рівнинними Дніпропетровською та Харківською областями», — каже український військовий історик та аналітик Михайло Широхов. Погляд на карту дає зрозуміти, чому президент України Володимир Зеленський відмовляється навіть обговорювати здачу ланцюга фортець без бою, чого путін вимагав на саміті з президентом США Дональдом Трампом на Алясці.
Якщо фортеці на Донбасі впадуть, велика частина України залишиться практично беззахисною. Далі на захід майже немає природних перешкод, таких як річки чи ліси, які могли б стримувати просування росіян та служити захистом для українських захисників. «Тому між політиками та суспільством існує консенсус, що компроміс тут неможливий. Для політиків це одна з передумов їхнього виживання — як політичного, так і, можливо, фізичного у разі масових народних протестів», — каже Широхов.
Це також пояснюється тим, що прориву військ путіна наразі все одно не видно. росія «не має засобів для швидкого оточення або проникнення крізь укріплення», проаналізував Американський інститут вивчення війни (ISW). Якщо кремль все ж таки зробить це, атака, ймовірно, триватиме роки і забере десятки тисяч життів у лавах і без того сильно виснаженої російської армії.
Широхов вважає, що путін також опиниться під внутрішньополітичним тиском, якщо накаже розпочати масштабний наступ: «Це вимагатиме принаймні подальшої мобілізації та часу на підготовку нових підрозділів. Чи зможе він насправді змусити себе це зробити — велике питання, тому що втрати серед тих, хто мобілізований силою, сприймаються населенням інакше, ніж втрати серед контрактників, які йдуть воювати за гроші». Крім того, додає він, російська армія поки що виявилася непридатною для міських боїв: «Маріуполь був захоплений лише після використання 3000-кілограмових бомб, а Бахмут був захоплений лише з колосальними втратами для ополчення Вагнера».
Інфільтрація як нова тактика
Еліна Бекетова з вашингтонського Центру аналізу європейської політики (CEPA) також не вірить, що росія спробує прямий напад найближчим часом. Це пояснюється тим, що повсюдні безпілотники унеможливлюють концентрацію військ: «росія не могла захопити цей район протягом одинадцяти років. Характер війни з того часу значно змінився, і механізовані атаки сьогодні набагато менш ефективні», — каже експертка.
Натомість цього літа російські війська перейшли до інфільтрації на контрольовану Україною територію на флангах укріпленої зони з невеликими ударними військами та перерізання там ліній постачання — одна з причин, чому деякі аналітики вважають, що наступ москви був спрямований не на територіальні здобутки, а радше на виснаження. Розрахунок кремля полягає в тому, що решту зроблять планируючі бомби. Логіка війни на виснаження.
Нещодавно район навколо Лимана став ареною важких боїв. Місто, яке росія окупувала на кілька місяців на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, зараз служить українським центром постачання для Слов’янська, найпівнічнішого з чотирьох опорних пунктів на Донбасі. Якщо росії вдасться захопити Лиман, шлях до річки Сіверський Донець, яка служить там природним бар’єром, буде вільним. У вівторок ISW повідомило про успішні контроперації України.
З іншого боку, Покровськ, який росія намагається оточити вже рік — поки що безуспішно — довго вважався логістичним центром для південного Донбасу. Якщо місто паде, Костянтинівка, найпівденніша ланка ланцюга укріплень, опиниться в небезпеці. Після контрнаступу України під Добропіллям, здається, що безпосередня небезпека наразі відвернена. Але як довго зможе вичерпана українська армія, якій довелося перекинути туди багатьох своїх елітних солдатів, витримувати тиск?
Принаймні цього року реальна небезпека минула, вважає аналітик Широхов: «росіяни досягли деяких тактичних успіхів у своєму літньому наступі, але загалом вони мінімальні. Крім того, вони не зможуть розширити наступ, оскільки наближаються осінь і зима, коли вести бойові дії практично неможливо через непрохідні ґрунтові дороги. Крім того, дерева скидають листя, що робить використання ударних безпілотників більш ефективним».
Запобігання ланцюговій реакції
Але що загрожує Україні, якщо раніше неприступний фортечний пояс одного дня впаде? Нова хвиля біженців, безумовно, очікувана, оскільки колишнє місто Краматорськ з населенням 170 000 осіб стало домівкою для тисяч українців, які втекли з регіонів, розташованих далі на схід. За словами аналітика Бекетової, росія також отримає перевагу не лише у військовому, а й у економічному плані: «Близько 70 відсотків найважливіших сировинних ресурсів України розташовані в Донецьку, Луганську та Дніпропетровську, тому контроль над цією територією має вирішальне значення».
Київ готується. Щоб запобігти ланцюговій реакції у разі надзвичайної ситуації, Україна з березня будує ще одну оборонну лінію далі на захід — так звану «Нову лінію Донбасу». Наразі вона простягається від Харкова на півночі до Вильного Поля в Запорізькій області, за 350 кілометрів.
Новий бар’єр, який також називають київською лінією Суровікіна на честь мінного поясу, побудованого росією у 2023 році, має на меті створити так звану зону смерті, де дрони з оглядом від першої особи запобігатимуть будь-якому просуванню росіян. «На відміну від старих ліній, які базувалися на взаємопов’язаних системах траншей, вразливих до проривів, нова лінія складається з незалежних Т-подібних укріплень, які залишаються функціональними навіть у разі падіння сусідніх позицій», — каже Бекетова.
Чи зможе новий бастіон зрештою захистити Україну від просування росіян у разі обвалу набагато масивніших укріплень, ще належить з’ясувати. Аналітик налаштована оптимістично. російська армія також має проблеми зі збором достатньої кількості солдатів на Донбасі. І ще: «Зрештою, українці захищають свою країну. Хоча важко передбачити, як довго росія може продовжувати свою війну на виснаження, українські солдати мають і волю, і досвід, щоб утримувати свої лінії».
https://www.derstandard.at/story/3000000289962/will-putin-den-gesamten-donbass-muss-er-erst-den-ukrainischen-festungsguertel-knacken?ref=rss
