Шлях України до вступу в Організацію Північноатлантичного договору – колись далека перспектива до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в країну – тепер “незворотній”, заявили члени блоку з Вашингтона цього тижня.
Але навіть коли лідери НАТО зробили цю сміливу заяву в комюніке, багато українських чиновників і аналітиків заявили, що обіцянок без дій недостатньо і що саміт мало що зробив для того, щоб докорінно змінити хід війни.
За їхніми словами, публічна демонстрація солідарності вітається, але вона мало що зробить для подолання глибокої невизначеності, з якою стикаються як Україна, так і Західний альянс.
“Буде багато думок, оцінок і коментарів щодо саміту НАТО у Вашингтоні, – написав Валерій Чалий, колишній посол України в США і керівник Українського кризового медіа-центру, у своїй заяві. “Якщо коротко: саміт міг би стати справді історичним, але він ним не стане”.
Хоча українські офіційні особи висловили глибоку вдячність за підтверджені обіцянки військової підтримки і сподівання, що деякі з оголошених на саміті угод у сфері безпеки допоможуть сформувати майбутні мирні переговори, багато хто сказав, що нездатність офіційно запросити Україну до вступу в НАТО свідчить про більш глибоку нерішучість Заходу щодо його реакції на вторгнення президента Володимира Путіна в країну.
Над самітом також нависла невизначеність щодо президентських виборів у Сполучених Штатах.
“Всі чекають листопада”, включно з Путіним, – сказав президент України Володимир Зеленський, виступаючи в середу в Інституті Рональда Рейгана у Вашингтоні.
“Настав час вийти з тіні, змусити сильні рішення працювати, діяти, а не чекати листопада чи будь-якого іншого місяця, – сказав він. “Для цього ми повинні бути сильними і безкомпромісними”.
Захисна ковдра НАТО для членів військового альянсу допомогла країнам Східної і Центральної Європи процвітати після звільнення від Радянського Союзу. Але лідери Європи та України не впевнені, що альянс виживе, якщо колишній президент Дональд Трамп переможе на виборах у США в листопаді.
Пан Трамп, який критично ставився до альянсу під час свого президентства, може змінити курс України на членство в НАТО або реалізувати стратегію припинення війни, більш вигідну для Росії, кажуть аналітики.
Привид другого президентства Трампа “змусив Вашингтон відчути себе як на “передштормовому саміті”, – написав про саміт НАТО цього тижня Ед Арнольд, дослідник європейської безпеки в Королівському інституті об’єднаних служб у Великій Британії.
Ще одне питання, яке нависло над дискусіями: Якою є кінцева мета війни: перемога України чи просто виживання України?
Ганна Гопко була молодим лідером українських демократичних активістів у 2014 році, коли вона супроводжувала тодішнього віце-президента Джозефа Р. Байдена-молодшого по площі Майдану в Україні після того, як народне повстання змусило проросійського президента країни піти з посади.
“Десять років потому Росія відкрито здійснює найбільше вторгнення в Європу з часів Другої світової війни, і її підтримує альянс інших тираній, які поділяють мету Кремля – зруйнувати міжнародний порядок, заснований на правилах, – сказала пані Гопко, яка згодом працювала в українському парламенті.
“Якщо Захід не зможе протистояти цій зростаючій загрозі, він втратить свою позицію в центрі міжнародної архітектури безпеки і буде замінений зростаючими авторитарними державами”, – сказала вона.
Пан Зеленський часто наводить той самий аргумент.
Усвідомлюючи, що його країна не буде запрошена до НАТО цього тижня, пан Зеленський натомість зосередився на обіцянках додаткової військової допомоги, в тому числі на п’яти додаткових батареях “Патріотів” і десятках інших сучасних систем озброєнь, які були надані.
Олександр Мережко, голова комітету у закордонних справах українського парламенту, сказав, що ця зброя, а також 40 мільярдів доларів допомоги від НАТО “дають нам надію, що ми виживемо”.
За словами українських офіційних осіб, оголошення про підписання “Українського договору” – безпекової угоди, підписаної союзниками по НАТО у Вашингтоні, – також було сприйнято як спроба зробити політично складнішим завдання відкликання будь-яких зобов’язань.
Москва постійно заявляє, що головною метою її вторгнення є забезпечення демілітаризації України. Київ називає такі амбіції прелюдією до повного знищення своєї держави. Український договір містить чіткі формулювання, які б прискорили розбудову Збройних сил України.
За словами Тимофія Милованова, президента Київської школи економіки та колишнього міністра економіки, рамки угоди передбачають майбутні мирні переговори, “значно ускладнюючи для політиків можливість говорити про роззброєння України”.
Оскільки адміністрація Трампа може вийти з угоди в будь-який момент, Україна також працює над укладенням угод про безпеку з якомога більшою кількістю союзників – поки що понад 20, – щоб забезпечити собі переговорну силу в майбутніх переговорах.
Проте перспектива перемоги пана Трампа, можливо, не є найнагальнішою проблемою для українських військових. Вони також повинні боротися з обмеженнями серед союзників щодо використання західної зброї для ураження військових цілей на території Росії.
Хоча адміністрація Байдена нещодавно надала Україні повноваження використовувати деяку американську зброю для ураження цілей через російський кордон, вона опирається закликам до подальшого послаблення обмежень, щоб дозволити високоточним ракетам дальнього радіусу дії вражати авіабази та інші військові об’єкти в глибині країни.
Пан Зеленський назвав “божевіллям” те, що його країна не може використовувати західну зброю для ураження військових баз, які використовуються для здійснення рейдів на Україну, як, наприклад, той, що, за його словами, зруйнував найбільшу дитячу лікарню країни цього тижня.
“Якщо ми хочемо перемогти, якщо ми хочемо переважати, якщо ми хочемо врятувати нашу країну і захистити її”, – заявив пан Зеленський на прес-конференції з Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом.
Пан Столтенберг підтвердив свою підтримку України у завданні ударів по цілях на території Росії, заявивши, що це відповідає міжнародному праву і не зробить НАТО стороною конфлікту.
Але коли президента Байдена запитали про це на прес-конференції цього тижня, він підтвердив позицію Вашингтона, заявивши, що слідує порадам своїх військових і розвідувальних радників.
Пан Байден представив гіпотетичну ситуацію, коли Київ націлився б на Москву або Кремль – обидва знаходяться поза межами досяжності західних озброєнь, які наразі є в арсеналі України – і запитав, чи буде така атака в інтересах України.
“Ні”, – відповів він.
Пан Милованов, колишній міністр економіки, сказав, що розбіжності між Сполученими Штатами і більш “яструбиними” членами НАТО з критично важливих питань, схоже, зростають.
“Схоже, що поки адміністрація Байдена керує провальною стратегією деескалації, НАТО працює над зміцненням безпеки України та підготовкою до потенційного майбутнього конфлікту з Росією”, – сказав він.
Петро Олещук, український аналітик, написав, що деякі західні лідери все ще “намагаються грати в гру “виправдати маніяка”.
Він вказав на слова Дмитра Медведєва, колишнього президента Росії і нинішнього заступника голови Ради безпеки країни, як на доказ того, що стриманість Заходу лише підбадьорила Москву.
У своїй промові після Вашингтонського саміту пан Медведєв заявив, що “ми повинні зробити все, щоб “незворотній шлях” України до НАТО закінчився або зникненням України, або зникненням НАТО”.
“А ще краще, – додав він, – зникненням обох”.
nytimes.com/2024/07/12/world/europe/nato-ukraine-election-trump.html
