На Чемпіонаті Європи з футболу українська команда грає не лише за спортивний успіх, а й проти війни. Але це не єдина причина, чому команда є особливою.
Є багато історій про чемпіонат світу 2006 року, які повторюють знову і знову. Фанова миля, літня казка, море прапорів: це були 30 днів, за які німці здивували своєю гостинністю себе, а може, й увесь світ. Але є також історії з тих чотирьох тижнів між 9 червня і 9 липня, які зараз забуті. Не тільки в цій країні тоді святкували. Турнір все ще особливий для новачка ЧС: для України.
У той час країна переживала складний період. Наслідки Помаранчевої революції 2004 року сколихнули Україну. Проросійського кандидата в президенти Віктора Януковича звинуватили у фальсифікації виборів. Це вивело людей на вулиці – і вони досягли успіху. У підсумку в повторному турі виборів переміг прозахідний кандидат Віктор Ющенко. Успішні акції протесту заклали основу Євромайдану через десять років.
У розпал цього політично бурхливого часу Україна вперше пройшла кваліфікацію на Чемпіонат світу з футболу і пробилася прямо до чвертьфіналу, потрапивши до восьми найкращих у світі. «Це було щось дуже особливе», – згадує український журналіст Денис Трубецькой. Він сам є футбольним ентузіастом і раніше працював спортивним репортером, а в якийсь момент також вивчив німецьку через інтерес до німецького спорту. По-перше, команда витримала груповий етап проти Іспанії, Саудівської Аравії та Тунісу.
Наступна 1/8 фіналу проти Швейцарії став, за оцінкою Трубецького, «можливо, найнуднішою грою чемпіонату світу за весь час». 0-0 після 90 хвилин, 0-0 після 120 хвилин, швейцарці навіть не забили в серії пенальті. Жодного разу не забили з одинадцяти метрів, Україна пропустила лише один раз і дозволила продовжити святкування після трьох голів. «Не менш раділи виступу української збірної люди в Криму, з Донбасу, глибоко на заході у Львові», – каже Трубецькой. Він закінчився лише в чвертьфіналі поразкою 3-0 проти майбутніх чемпіонів світу Італії.
І ось, через 18 років, найкращі футболісти України знову грають в особливому турнірі. Дія знову відбувається в Німеччині. Чемпіонат Європи є одним із найважчих часів для цієї футбольної країни. «На жаль, футбол – не номер один», – сказав тренер Сергій Ребров. Колись все було інакше, але країна відбивається від російського вторгнення більше 830 днів. З лютого 2022 року ця війна з усіма її стражданнями та руйнуваннями визначала повсякденне життя людей.
Те, що 90 хвилин футболу має вистачити, щоб ненадовго втекти від цієї реальності, звучить як затерте кліше. Але зрештою 22 чоловіки, які бігають за круглим шматком пластику, відволікають увагу. «Це спостерігалося знову і знову протягом останніх кількох тижнів», – каже Трубецькой. Спочатку на пісенному конкурсі «Євробачення» у травні, потім на великому чемпіонаті світу з боксу між Олександром Усиком і Тайсоном Ф’юрі: люди в Україні постійно збиралися разом, щоб разом подивитися на події, а потім лише наступного ранку, після комендантської години, йшли додому. «Такі заходи не обов’язково змінюють соціальну ситуацію, але вони вкрай необхідні», – каже Трубецькой.
Бо навіть на третьому році війни легше не стає. «Втома від війни – це не те слово, яке я люблю вживати, але люди прагнуть гарних днів», – пояснює Трубецькой. Деякий час тому росіяни розпочали наступ на Харків, на північному сході України. Цього року у військовому плані головне дотриматися, поки із Заходу не надійдуть довгоочікувані поставки зброї та боєприпасів. У внутрішньополітичному плані назрівають жорсткі рішення: влітку можуть бути підвищення податків, над усім висить питання мобілізації.
Контрольний матч без голів проти команди Німецької футбольної асоціації у Нюрнберзі дав враження про те, чого можна досягти за 90 хвилин за цей час. Коли німецькі вболівальники йшли до стадіону, до них доєдналися деякі, закутані в українські прапори. Деякі вболівальники навіть підтримували обидві команди: вони носили футболку Німеччини з синьо-жовтим шарфом зверху. Знову і знову стадіоном лунало голосніше, ніж від німецьких уболівальників: «Україна, Україна». У перерві до ложі преси підійшов українець і попросив роздрукований склад, а потім віддав його жінці в інвалідному візку як сувенір.
Як і під час 1000-го міжнародного матчу Німецької футбольної асоціації минулого року, Україна знову була в гостях у друзів. Тоді асоціація запросила до гри біженців, а цього разу президент асоціації Бернд Нойендорф анонсував співпрацю в роботі з молоддю. Після початкових труднощів німецько-українські відносини змінилися: в абсолютних цифрах жодна країна не прийняла більше біженців, ніж Німеччина, Федеративна Республіка також є лідером у наданні військової допомоги. «Стосунки зараз на рекордно високому рівні», – каже Трубецькой.
Але навіть якщо така гра, як у Нюрнберзі, відволікає людей хоча б на вечір, війна затьмарює все. Вболівальники в Україні не змогли подивитися гру в барах через комендантську годину. І поки німецька команда втрачала один шанс за іншим, у Київській області зникло світло. росія завдала тривалої шкоди енергетичній інфраструктурі України. Подібні перспективи відкриває і чемпіонат Європи. Виїхати з країни на гру збірної в Німеччині навряд чи вийде. «Два роки людям вдається дуже складно балансувати», – каже Трубецькой. «Не можна два роки сидіти вдома і сумувати». Але великі вечірки та публічні перегляди неможливі під час війни.
І, можливо, тут стане в нагоді футбол. Українська ліга відновилася лише через півроку після початку війни. Спочатку перед порожніми трибунами, потім знову перед уболівальниками. Не всім сподобалося, але були причини повернутися. «Є політичне рішення зверху, щоб футбол і надалі показував, що Україна – це не лише страждання та сльози», – каже Трубецькой.
Саме це може показати збірна України з футболу під час чемпіонату Європи. «Звичайно, важко порівнювати різні покоління, – каже Трубецькой, – але про нинішню збірну можна говорити як про найкращу в історії». Наприкінці 1990-х існувала команда на чолі з сьогоднішнім президентом асоціації та іконою «Мілана» Андрієм Шевченком, яка була такою ж талановитою, але навряд чи мала успіх на міжнародному рівні.
«Уже одна позиція воротаря свідчить про якість команди», – каже Трубецькой. У «Реалі» сейви Андрія Луніна відіграли велику роль у виграші «Лос-Бланкос» у Лізі чемпіонів. Тим часом Анатолій Трубін з Лісабонської «Бенфіки» ввечері в понеділок на генеральній репетиції Чемпіонату Європи довів атаку німецької команди до відчаю. І, не забувайте, є ще Георгій Бущан з київського «Динамо», який менш відомий в Європі. Хоча Лунін, ймовірно, стане першим номером турніру, він не позбавлений конкуренції.
Те, що починається з воротарів, продовжується на решті позицій. Є Михайло Мудрик, атакуючий гравець ФК «Челсі» за 100 мільйонів євро. Або лівий захисник Олександр Зінченко, який з «Арсеналом» трохи не потрапив у чемпіонат Англії. У півзахисті за ниточки тягне плеймейкер учасника ЧЛ «Шахтар» Георгій Судаков. А крім Андрія Ярмоленка, відомого ще з часів «Борусії», є ще Артем Довбик. Найкращий бомбардир Іспанії викликав ажіотаж у ФК «Жирона» минулого сезону.
І все ж: жодна команда на чемпіонаті Європи не бере на себе такий тягар, як Україна, який виходить далеко за межі спортивного аспекту. Ціла нація сподівається на результати України. Його «хлопці», – сказав національний тренер Ребров, – грають «особливо для людей, які продовжують щодня захищати нашу країну від ворога». Ви також можете покластися на Реброва. «Це, мабуть, найталановитіший тренер, який є в Україні», – каже Трубецькой. Ікона київського «Динамо» пробудила в команді невідому раніше рису характеру: відхід з задніх позицій. Так само, як у двох матчах плей-офф чемпіонату Європи проти Боснії та Герцеговини та Ісландії. Це показник того, що команда може витримати тиск.
Крім того, група на Чемпіонаті Європи також здається можливою. З Бельгією, Румунією та Словаччиною не буде великим сюрпризом вийти в плей-офф, третього місця може бути достатньо. Ігровий план для українців теж непоганий: ввечері у них немає своїх ігор на груповій фазі, тому принаймні комендантська година не проблема. «Я вірю, що на цьому чемпіонаті Європи багато можливо», – говорить Трубецькой. І хтозна, можливо, цього разу він вийде навіть далі чвертьфіналу.
https://www.n-tv.de/sport/fussball-em/Der-EM-Teilnehmer-der-eine-unvorstellbare-Last-schultert-article24989736.html
