Два з половиною роки війни в Україні, а кінця не видно. У своїй оборонній війні проти Москви Київ неодноразово вдавався до військових трюків – востаннє під час сміливої Курської операції. Але маленька порівняно з агресивним сусідом країна нарікає на великі збитки. Видання «20 Хвилин» говорило з полковником німецького бундесверу у відставці Вольфгангом Ріхтером про поточний стан справ, допущені помилки та перспективи на майбутнє.
– Війна в Україні: як йдуть справи з солдатами?
Український особовий склад працює 30 місяців і практично не поновлюється. Військовослужбовці складаються переважно зі старших поколінь. «Вони виснажені і мають ефективну силу, яка зараз значно нижче 60 відсотків. У деяких частинах кажуть, що це лише 25 відсотків», – каже військовий експерт Вольфганг Ріхтер. «Втрати не можуть бути повністю компенсовані».
З весни за новим законом про військовий обов’язок набирають більше солдатів. Скільки – незрозуміло. «Багато чоловіків продовжують уникати військової служби. Президент Зеленський вжив заходів проти корупції в армії, але, мабуть, бакшиш (вираз для хабарів, – ред.) все ще відіграє роль у можливості купити свободу», – продовжив Ріхтер. Крім того, є призовники, які не хочуть повертатися з ЄС та Швейцарії. Усе це характеризує українську кадрову ситуацію.
– Чи зможуть новобранці щось змінити?
Ріхтер припускає, що перші новобранці прибудуть на фронт наприкінці вересня після тримісячної підготовки. «Ми побачимо, чи цього достатньо. Але я боюся, що брак кадрів все ще є ахіллесовою п’ятою українців». Це означає, що навіть якщо Захід продовжуватиме постачати військові засоби, такі як зенітні ракети та артилерійські боєприпаси, ймовірно, буде брак персоналу для роботи зі зброєю, навіть із новобранцями.
– Ситуація: від критичної до драматичної?
За словами військового експерта, російські атаки на сході України триватимуть стабільно та з великими втратами, із середнім наростанням на один-два кілометри на добу. «Ситуація вже серйозна. Але якщо східноукраїнське місто Покровськ – воно розташоване на південний захід від Краматорська та Слов’янська – фактично впаде, то ситуація для України стане ще більш критичною», – сказав Ріхтер.
Не тільки тому, що через важливий транспортний вузол Покровськ проходить велика логістика. Але також тому, що, з російської точки зору, вони б тоді зайняли позицію в Донецькій області, яка знаходиться ще західніше, ніж два ключових міста Слов’янськ і Краматорськ, де розташований штаб української Східної армії.
«Якщо росіяни дійсно дійдуть до цього міста, швидше за все, відбудеться оперативний прорив. Маючи достатні резерви, росіяни потім перейдуть до мобільної боротьби. Тоді для України це насправді буде драматично, тим більше, що росіяни тоді можуть атакувати з флангу чи ззаду.
– Чого українцям варто уникати?
Що колись станеться прорив. «Щоб запобігти цьому, недостатньо просто зміцнити саму лінію фронту», – каже Ріхтер. «Тоді ви повинні мати рішучі, потужні резерви, які неможливо атакувати з повітря таким чином». Протиповітряна оборона продовжує відігравати вирішальну роль.
Безпілотники також відіграють вирішальну роль з обох сторін. «У всіх війнах передбачувані лідерські переваги вирівнюються через два роки», – каже Ріхтер. «Ви пристосовуєтеся, ситуація стає все більш збалансованою – і врешті-решт з’являються ресурси».
– Як виглядає ситуація з російськими резервістами?
Зараз росія виплачує еквівалент понад 20 000 франків чоловікам, які йдуть в армію. Але було б неправильно робити з цього висновок, що в російських заповідниках сталася надзвичайна ситуація, сказав Ріхтер. «Часткова мобілізація 2022 року спочатку проходила за резервістами, які мали проходити службу. Однак тепер на роботу набрано набагато більше чоловіків, також тому, що фінансові стимули особливо високі в бідніших регіонах росії.
Загальна чисельність російської армії тепер, швидше за все, перевищує мільйон чоловік. «Близько 60 відсотків з них спрямовані проти України. Водночас сили ззовні також впливають на Україну, наприклад, військово-морські сили, авіація та ракетні війська.
Коротко кажучи: «росіяни не страждають від нестачі кадрів, якою б високою чи низькою не була їх мотивація». Військовий експерт навіть підозрює, що наплив добровольців більший, ніж від часткової мобілізації. «У будь-якому випадку, немає такого високого рівня відмови, якого ми могли очікувати».
– Чи мають ефект поставлені літаки F16?
«Насправді я так не думаю», – каже Ріхтер. Зараз в Україні є менше десяти літаків F16, які можуть бути оснащені такими ракетами, як Storm Shadow або Scalp, або ракетами класу «повітря-повітря» з радіолокаційним наведенням для протиповітряної оборони. Однак загальна система також має бути правильною, тобто радіолокаційне спостереження, контроль повітряного простору та управління польотом, що є складним і важким. Низька кількість підготовлених пілотів ще більше ускладнює ситуацію.
З іншого боку, росія змінила свою тактику авіаударів таким чином, що вона свідомо атакує українські аеродроми на додаток до української енергетичної інфраструктури.
Українським ВПС довелося змиритися зі значними втратами: з орієнтовної початкової чисельності в 120 реактивних літаків на початку війни, сьогодні, ймовірно, значно менше 80 або навіть 70 літаків. «У цьому відношенні обладнання F16, мабуть, більше підходить на даний момент, щоб заповнити прогалини, які виникли в українських ВПС через постріли СУ і МіГ29», – сказав Ріхтер.
– З чим стикаються літаки F16?
Голландці, норвежці, данці та бельгійці хочуть доставити цілих чотири ескадрильї цих винищувачів, оцінює Ріхтер. «Близько чотирьох десятків. І це дуже мало в порівнянні з величезною кількістю, доступною на російському сайті. Ми говоримо про понад 1200 російських винищувачів». Лише деякі з них використовуються в Україні, оскільки Москва не може дозволити собі повністю викрити інші фронти.
– Стратегія поставок зброї провалилася?
«Я б не зайшов так далеко», – каже Ріхтер. Метою є збереження України як незалежної та суверенної держави. «Саме тому ми повинні підтримувати їх у військовому плані ефективним способом, який зміцнює їхню оборонну міць, не допускаючи поступової ескалації до пан’європейської війни. Знайти золоту середину суперечливо і не так просто».
Водночас Ріхтер зазначає, що західна стратегія завжди була подвійною стратегією поставок зброї та санкцій – «і тут, я вважаю, Захід фактично зробив величезний прорахунок».
– Де Захід помилився?
«Ці глобальні санкції просто не спрацювали», – каже Ріхтер. «З двох причин. По-перше, вони повністю недооцінили стійкість російської промисловості, хоча й знали, скільки тисяч бойових танків, артилерійських знарядь тощо мають росіяни на складах. Усі вони тим часом були реактивовані або використані, щоб ми знову мали потужні підрозділи».
Інший момент: міжнародні санкції неефективні насамперед тому, що глобальний південь не бере участі. «І ми могли це знати. Глобальний Південь не зацікавлений у тому, щоб стати на бік колишніх колоніальних держав – треба сказати так різко – щоб потім знову розділити світ на два табори. Ці країни впевнені в собі і тепер самі по собі стали економічною силою», – сказав Ріхтер. «Я маю на увазі, зокрема, країни БРІКС, які постійно розширюються і проводять свою політику. Вони не беруть участі в санкціях проти росії, як очікував Захід». Звісно, у Москві були й грубі помилки – починаючи з думки, що Україну можна захопити без опору.
– Який ваш прогноз на майбутнє, пане Ріхтере?
«Я бачу, що ви відчуваєте під час багатьох війн: високі амбіції, багато неправильних оцінок і, зрештою, повне розчарування та необхідність погодитися на компроміс», – каже Ріхтер. Ніякої військової перемоги не буде для жодної сторони. «Потрібні переговори – це усвідомлення починає повільно поширюватися на Заході після двох з половиною років війни».
Однак Ріхтер не бачить кінця війни в осяжному майбутньому. «Захід повинен продовжувати постачати зброю в Україну, щоб вона не розвалилася. І в той же час важливо просувати мирні ініціативи шляхом компромісів, які зрештою будуть болючими для обох сторін».
https://www.20min.ch/story/haelt-die-ukraine-durch-von-ernst-ueber-kritisch-bis-dramatisch-103184704
