ПАРИЖ – Так звані червоні лінії, що обмежують військову підтримку України з боку Заходу, постійно стираються; зараз вони більше схожі на вицвілі рожеві крапки.
Останнім прикладом є рішення президента Байдена, який дозволив Києву використовувати американську зброю для нанесення ударів по цілях на території Росії, хоча – поки що – за суворих обмежувальних умов.
Оскільки колишні жорсткі обмеження на ескалацію були відкинуті в інтересах забезпечення виживання України, найбільш непорушною з самого початку була заборона на розгортання західних військ. Тепер ця фундаментальна заборона виглядає хиткою і непевною. Зараз ця фундаментальна заборона виглядає більш хиткою, ніж будь-коли, оскільки Франція розглядає можливість відправки військових інструкторів.
Якщо це станеться, наслідки можуть бути серйознішими і менш передбачуваними, ніж ті, що випливають з минулих поступових кроків, які надавали Києву ту чи іншу систему озброєння, в якій раніше відмовлялося. Проте серед союзників України по НАТО немає єдності щодо того, чи варто розгортати війська в Україні. І поки що немає жодних ознак того, що Франція і кілька інших європейських країн, які зважують це рішення, включно з меншими членами Альянсу, такими як Естонія і Литва, прорахували, як воно може розгортатися.Оскільки колишні жорсткі обмеження на ескалацію були відкинуті в інтересах забезпечення виживання України, найбільш непорушною з самого початку була заборона на розгортання західних військ. Тепер ця фундаментальна заборона виглядає хиткою і непевною. Зараз ця фундаментальна заборона виглядає більш хиткою, ніж будь-коли, оскільки Франція розглядає можливість відправки військових інструкторів.
Якщо це станеться, наслідки можуть бути серйознішими і менш передбачуваними, ніж ті, що випливають з минулих поступових кроків, які надавали Києву ту чи іншу систему озброєння, в якій раніше відмовлялося. Проте серед союзників України по НАТО немає єдності щодо того, чи варто розгортати війська в Україні. І поки що немає жодних ознак того, що Франція і кілька інших європейських країн, які зважують це рішення, включно з меншими членами Альянсу, такими як Естонія і Литва, прорахували, як воно може розгортатися.
Вашингтон, Берлін та інші основні партнери в обороні України виключили можливість розгортання військ з двох основних причин.
По-перше, це означатиме квантовий ескалаційний стрибок – не лише важкий метал для посилення української оборони, але й людські ресурси та потенційні втрати серед європейських військ. Другий – це політична цінність у продажі справи Києва західній громадськості – тобто, як війни, величезні жертви якої понесли українці, і тільки українці, щоб захистити саму Європу від російської агресії.
Рішучість Байдена підтримати Україну і водночас уникнути Третьої світової війни призвела до самостримування – зволікання з наданням Україні ракет дальнього радіусу дії, винищувачів, систем протиповітряної оборони та іншого озброєння, яке могло б посилити можливості Києва на полі бою і врятувати життя. Але поступовість президента також викрила порожні ядерні погрози Москви у відповідь на надання дедалі потужнішої західної зброї.
За останні два роки кілька західних союзників здійснили невеликі тренувальні місії в Україні. Те, що зараз обмірковує президент Франції Еммануель Макрон, видається більш амбітним, більш публічним і більш ризикованим – навіть якщо інструктори, яких він може відправити, будуть далеко від лінії фронту.
На його думку, Заходу краще тримати Кремль у здогадках про те, що він готовий зробити, ніж виключати те, чого він не зробить. Перейшовши до позиції “стратегічної невизначеності”, на думку Макрона, союзники України могли б вийти за рамки самостримування, переклавши на Путіна тягар прорахунку ризиків ескалації.
“Мені важко припустити, що Путін свідомо захоче вступити в прямі бойові дії з державою НАТО, коли ця держава не братиме участі в акті війни”, – сказав Франсуа Хейсбур, відомий французький аналітик, який підтримує підхід Макрона.
Проблема в тому, що Що, якщо Путін розкусить блеф Макрона? Особливо з огляду на те, що французький лідер майже нічого не зробив для того, щоб підготувати внутрішню громадську думку до того, що з України повернуться мішки з тілами. Не кажучи вже про те, що більшість основних союзників Франції по НАТО, які самі залишаються категорично проти розгортання військ, навряд чи скористаються французькими жертвами для більш прямої конфронтації з Росією.
Насправді, Путін може розглядати удар по французьких військах, якщо російські війська зможуть їх знайти, не лише як спосіб викрити розбіжності Заходу, але й як шанс принизити Макрона, який зараз є одним з найбільш яструбино антиросійськи налаштованих західних лідерів.
“Ми підтримуємо Україну, – сказав мені Гейсбург. “Чи є в цьому елемент ризику? Так, містить”.
Франція має потужні збройні сили і є одним з провідних світових виробників зброї. Але залишається незрозумілим, що саме Франція може запропонувати випробуваним у боях київським військовим після більш ніж двох років стримування натиску Путіна. Наразі самі французи можуть цього не знати.
Відомо лише те, що, незважаючи на жорстку риторику Макрона, поставки Парижем того, чого Україна потребує найбільше – систем озброєння і боєприпасів – відстають від поставок багатьох інших союзників України по НАТО.
Серед іншого озброєння Франція поставила кілька десятків ракет дальнього радіусу дії SCALP, які відіграли важливу роль у прориві московської блокади українського судноплавства в Чорному морі. Проте за загальним обсягом двосторонньої військової допомоги Києву Франція поступається Нідерландам, Данії та Польщі, не кажучи вже про більших донорів, таких як США, Німеччина та Велика Британія.
Повідомляється, що Макрон може оголосити про свій план відправити військових інструкторів у 80-ту річницю Дня висадки в четвер, коли Байден та інші західні лідери приєднаються до нього, щоб вшанувати висадку в Нормандії. На церемонії, присвяченій єдності Альянсу, французький лідер ризикує підкреслити свою ізольованість – і з перспективою отримати мало користі.
https://www.washingtonpost.com/opinions/2024/06/03/macron-ukraine-trainers-red-line/
