Президент України Володимир Зеленський залишився роздратованим після зустрічі минулого місяця з головним польським дипломатом, який продемонстрував, що гальмує амбіції України щодо прискореного вступу до Європейського Союзу.
Під час обміну думками в Києві міністр закордонних справ Радослав Сікорський також згадав про вимоги Варшави щодо ексгумації жертв масових вбивств етнічних поляків часів Другої світової війни на території, яка зараз належить Україні, і, за словами учасників зустрічі, пов’язав це з переговорами про членство в ЄС.
Цей розкол збігається зі зростаючою втомою від війни серед західних союзників Києва, а російські війська роблять невпинний поступ на сході країни. Прагнення Зеленського до швидкого вступу України, країни, яка за розміром більша за Францію і є сільськогосподарською державою, до ЄС, свідчить про те, що розрив з його найголовнішими прихильниками збільшується.
Це відбувається в той час, коли Київ також намагається заручитися підтримкою своєї заявки на вступ до НАТО – і стикається з нестачею зброї та грошей напередодні президентських виборів у США 5 листопада, на яких претенденти пропонують кардинально різні погляди на закінчення війни.
Відновлення напруженості у відносинах із сусідньою країною ЄС, які були напруженими навіть під час російського вторгнення, підкреслює складний шлях Києва до західної інтеграції під час війни.
«Україна перебуває в дуже складній ситуації, і не лише через війну, – сказала Джуді Демпсі, науковий співробітник Європейського центру Карнегі в Берліні. «Це свого роду незавершені справи минулого».
Рік тому все виглядало більш обнадійливо. Коли Дональд Туск повернувся на посаду прем’єр-міністра Польщі, він пообіцяв поліпшити відносини, які постраждали за попереднього націоналістичного уряду. Ця адміністрація ввела заборону на імпорт українського зерна у відповідь на протести фермерів, які засуджували те, що вони називали падінням цін, спричиненим надлишком пшениці зі сходу.
Офіційні особи в Києві також покладали на Туска, колишнього президента Європейської Ради, надію на те, що він стане союзником Києва на шляху до вступу в ЄС – лабіринтовій процедурі, яка може тривати десятиліттями.
Але Туск також повинен був орієнтуватися в польській політиці. Хоча у своїй першій промові в парламенті в грудні минулого року він присягнувся підтримати Київ, прем’єр запевнив, що буде проявляти «сердечну і дружню напористість» у питаннях, які можуть поставити під загрозу національні інтереси Польщі.
Спогади про Волинь
Якщо питання вступу до ЄС можна обговорювати на політичному форумі, то питання масових вбивств поляків українськими націоналістами у 1943 році на Волині виходить далеко за рамки дебатів серед істориків. За оцінками, у цій різанині загинуло 100 000 людей, включаючи жінок і дітей.
Віце-прем’єр-міністр Владислав Косіняк-Камиш, який очолює одну з молодших партій правлячої коаліції, заявив, що про вступ України до ЄС не може бути й мови, доки до загиблих не будуть ставитися з повагою. Туск сказав те ж саме.
«Існує необхідність розібратися в цій історії, якщо ми збираємося будувати гарне майбутнє», – сказав він на прес-конференції у Варшаві наприкінці серпня. «Доки не буде поваги до цих стандартів з українського боку, доти Україна не стане частиною європейської сім’ї».
Безумовно, Польща продовжує закликати до ще більшої військової підтримки України, посилення санкцій проти Росії і прийняла майже 2 мільйони біженців з початку війни. Але обидві країни мають пропрацювати болючі історичні сторінки.
https://www.bloomberg.com/news/articles/2024-10-13/ukraine-s-rocky-past-with-poland-is-haunting-zelenskiy
