Ризики, пов’язані з тим, щоб дозволити Сі взяти участь у розчленуванні України

Ризики, пов’язані з тим, щоб дозволити Сі взяти участь у поділі України

Надання Пекіну місця за столом переговорів може мати далекосяжні наслідки для міжнародних відносин у цілому

Сара працює в Бангкоку; з моменту приєднання до редакції в Лондоні вона вела репортажі з понад 20 країн. Вона висвітлює такі теми, як інфекційні захворювання, проблеми безпеки та політика розвитку, зосереджуючись на Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

У Росії деякі коментатори називають це «новою Ялтою».

Повторюючи сценарій конференції 1945 року, на якій відбувся поділ післявоєнної Європи, лідери трьох наддержав можуть сісти за стіл переговорів, щоб обговорити долю континенту.

Але цього разу до Росії та США приєднається не Велика Британія, а Китай.

Цього тижня з’явилися повідомлення про те, що Володимир Путін, Дональд Трамп і Сі Цзіньпін можуть зустрітися на полях саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Шеньчжені наступного місяця, щоб обговорити майбутнє України.

Ні Вашингтон, ні Пекін не підтвердили проведення саміту, але аналітики зазначають, що участь у переговорах стане для Китаю «важливою нагодою» продемонструвати свій статус наддержави та дипломатичний вплив, водночас позиціонуючи себе як надійну глобальну силу.

«Якщо їм вдасться виступити посередником у досягненні тривалого та стабільного миру, це допоможе закріпити їхнє становище як одного з головних міжнародних гравців», — зазначив Джа Іан Чонг, доцент Сінгапурського національного університету, який спеціалізується на китайській зовнішній політиці.

Однак участь пана Сі також несе ризики — для Китаю, України та традиційних союзників США.

«Не думаю, що для Пекіна ситуація є однозначною», — зазначив професор Чонг. «Якщо їм вдасться на швидку руку укласти якусь угоду, а потім вона розвалиться, це може поставити під сумнів їхню загальну надійність. Інші країни сподіватимуться, що [Китай] виправить ситуацію, але незрозуміло, що саме Пекін зможе зробити».

Наразі повідомлення вказують на те, що саме Путін, а не Сі чи Трамп, прагне провести тристоронні переговори під час свого першого виступу на саміті АПЕК з 2017 року. За даними видання South China Morning Post (SCMP), китайські чиновники неофіційно схвально поставилися до цієї ідеї, але не наполягають на її реалізації.

Однак якщо переговори все-таки відбудуться, Китай, ймовірно, зосередиться на своїй ролі господаря для «двох непередбачуваних лідерів», зазначив Вільям Ян, аналітик з питань Північно-Східної Азії в аналітичному центрі Crisis Group. Примусове припинення війни в Україні не є пріоритетом, і Пекін не хоче повалення Путіна.

«Гадаю, підхід Пекіна полягає в тому, щоб виконувати роль посередника та зосередитися на здобутті символічних дипломатичних очок і покращенні іміджу, а не намагатися глибоко втручатися у складний діалог, який може піти не так», — сказав він в інтерв’ю The Telegraph.

Китай не є неупередженим посередником у мирному процесі. Хоча Пекін офіційно заявляє про нейтралітет, він уникає прямої критики Москви та продовжує купувати російську нафту й газ, щоб підтримати військову економіку Путіна.

Також з’ясувалося, що китайські компанії постачають комплектуючі для російських дронів, які завдають руйнівних ударів по українських містах.

Київ ставиться до цього з недовірою. Минулого місяця Володимир Зеленський заявив, що з політичної точки зору Китай «не на нашому боці в цій війні».

Хоча президент України також наголошував, що країна має брати участь у будь-яких переговорах щодо свого майбутнього, у разі укладення угоди її можна було б використати для тиску на Київ.

Діалог між Сі, Путіним і Трампом також створює виклики для традиційних союзників США, таких як Велика Британія, Європа та Японія.

«Затишний тристоронній формат» поглибив би «стратегічну тривогу» щодо лояльності США в умовах суперництва великих держав, — заявив газеті SCMP Ван Вень, декан Інституту фінансових досліджень Чон’ян при Університеті Ренмін.

Сергій Радченко, фахівець із зовнішньої політики Китаю та Росії у Школі перспективних міжнародних досліджень імені Джонса Гопкінса, зазначив, що це також дає можливість «відокремити США від їхніх європейських союзників».

Пан Ян зазначив: «Це може ще більше посилити враження, що Трамп віддає перевагу транзакційному підходу до зовнішньої політики, на противагу більш традиційному підходу, заснованому на цінностях, який ми знаємо протягом останніх кількох десятиліть. Такий збиток для глобального іміджу США може піти на користь Пекіну, який позиціонує себе як більш стабільну велику державу».

Однак присутність пана Сі за столом переговорів може мати також серйозні наслідки для Тайваню.

Як повідомляє The Wall Street Journal, Путін вперше запропонував провести переговори під час телефонної розмови з паном Трампом 9 жовтня, давши зрозуміти, якої переговорної позиції дотримується російський президент.

Саме під час цієї розмови президент США погодився купувати російське дизельне паливо та пом’якшити санкції проти Москви — події, за якими Пекін, ймовірно, пильно стежив.

«Загалом, Китай, безсумнівно, міг би почуватися більш упевнено, якщо результатом переговорів [в рамках АПЕК] стане збереження Трампом цієї відносно компромісної позиції та ставлення», — зазначив пан Ян.

«Це дасть Пекіну підстави вважати, що його економічний та промисловий вплив на США, особливо його домінуюче становище у сфері рідкісноземельних мінералів, залишатиметься дуже ефективним під час переговорів зі Сполученими Штатами щодо питання Тайваню».

Для Китаю ідеальним результатом тристоронніх переговорів могло б стати місце за столом переговорів, розпливчаста спільна заява та мінімальна відповідальність за подальші події.

«Пекін не має наміру брати на себе відповідальність за майбутнє України», — заявив Темур Умаров із Центру Карнегі «Росія-Євразія» німецькому інформаційному агентству DW.

Але незалежно від того, про що домовляться три лідери, війна не буде вирішена в Шеньчжені: «Подобається це Кремлю чи ні, але Україна має власну волю», — додав він.

Джерело: telegraph.co.uk