Судовий процес у справі «Північний потік» — випробовує дружбу Німеччини та України

Український офіцер постає перед судом за військові злочини, пов’язані з підривами, що ставить під сумнів межі саботажу в умовах війни та союз Німеччини з Києвом

У середу в Німеччині розпочався судовий процес над ветераном українських спецпідрозділів за звинуваченням у військових злочинах. Його звинувачують у керівництві таємною операцією, санкціонованою державою, з підриву газопроводів «Північний потік» — однієї з найважливіших енергетичних артерій Європи.

Ця справа ставить Німеччину, найбільшого союзника України, у надзвичайно скрутне становище: вона притягує до відповідальності офіцера близького союзника за нібито проведення військової операції проти їхнього спільного супротивника — Росії — під час боротьби за виживання своєї країни.

Обвинувачений, якого згідно з німецькими правилами щодо захисту персональних даних ідентифікують як Сергія К., на момент вибухів у вересні 2022 року, що знищили три з чотирьох газопроводів «Північний потік» під Балтійським морем, був капітаном підрозділу українських спецпризначенців.

Німецькі прокурори стверджують, що Сергій К. командував саботажною групою з семи осіб, яка використовувала орендовану яхту для відпочинку «Андромеда» для перевезення водолазів та вибухівки військового призначення до газопроводів, розташованих на глибині близько 250 футів під водою. Раніше видання «The Wall Street Journal» повідомляло, що атаку здійснив елітний український військовий підрозділ.

Вибухи вивели з ладу найбільшу у світі систему морських газопроводів — проєкт вартістю приблизно 20 млрд доларів, який понад десятиліття забезпечував енергопостачання Німеччини з Росії. Один із чотирьох трубопроводів пережив атаку, зазнавши лише незначних пошкоджень, але досі залишається поза експлуатацією.

Федеральний прокурор Німеччини Штефан Шмідт на початку судового розгляду в суді Гамбурга заявив, що операція була замовлена та керована українськими державними органами з метою розірвати газове сполучення з Росією та позбавити Москву доходів, які могли б фінансувати її вторгнення в Україну.

«Підозрюваний та його спільники діяли від імені українських збройних сил», — зазначив прокурор у своїй вступній промові.
Прокуратура висунула Сергію К. звинувачення у саботажі та знищенні критично важливої інфраструктури, а також у військовому злочині: умисному нападі на цивільну інфраструктуру з порушенням законів збройного конфлікту.

Обвинувачений, якого заарештували в Італії на підставі німецького ордера, відмовився давати показання, а його адвокати заперечили його участь у вибухах.

Його адвокати також стверджували, що його екстрадиція з Італії була неправомірною згідно з європейським законодавством, оскільки ордер було видано за саботаж, а лише після його перевезення до Німеччини прокурор вирішив висунути звинувачення у військових злочинах.

Вони також стверджували, що навіть якщо українські сили й здійснили цей напад, підстав для звинувачення їх у військових злочинах не може бути, оскільки газопроводи могли становити законну військову ціль у війні України за самооборону проти російської агресії, оскільки вони приносили дохід військовій машині Кремля.

«Німеччина показала світові в Нюрнберзі, що таке військовий злочин і кого слід за це притягнути до відповідальності», — сказав адвокат захисту Нікола Канестріні, маючи на увазі судові процеси над нацистськими лідерами після Другої світової війни.

«“Норд-Стрім” був… зброєю Росії… фінансовою, військовою та політичною зброєю», — стверджував Канестріні. «Дійсно, у цій війні скоюються військові злочини — але з боку Росії».

Як колишній офіцер, обвинувачений був зобов’язаний дотримуватися конфіденційності згідно з українським законодавством і тому не міг обговорювати жодних аспектів своєї таємної чи іншої діяльності під час служби, зазначив адвокат.

«Він мусить захищатися зі зв’язаними за спиною руками», — сказав Канестріні.

Адвокати захисту також стверджують, що «Газпром» — російський енергетичний гігант, що перебуває під контролем держави, та мажоритарний власник «Північного потоку» — сам був безпосередньо залучений до війни. Згідно з рішенням Європейського Союзу від 2023 року про введення санкцій проти двох таких підрозділів — «Факел» та «Поток» — компанія створила та фінансувала приватні військові підрозділи, у складі яких переважно були її співробітники, які воювали в Україні.

Німецькі прокурори не мають криміналістичних доказів, таких як ДНК чи відбитки пальців, які б безпосередньо пов’язували Сергія К. з цим нападом. Однак вони стверджують, що він належав до групи диверсантів, деяких із яких було пов’язано з цією операцією саме за допомогою таких доказів. Згідно з обвинувальним актом, група подорожувала, використовуючи українські паспорти з вигаданими даними, але зі своїми справжніми фотографіями.

Окрім безпрецедентної юридичної битви, цей судовий процес має велике політичне значення як для Німеччини, так і для України.

Коаліція канцлера Фрідріха Мерца перебуває під дедалі більшим тиском з боку націоналістичної партії «Альтернатива для Німеччини» (АдФ), яка стрімко піднялася в національних опитуваннях громадської думки завдяки кампанії проти надання допомоги Україні та за відновлення економічних зв’язків із Москвою.

Проросійська партія зробила вибухи на газопроводі «Північний потік» центральним елементом своїх атак на уряд, зображуючи Німеччину як жертву саботажу з боку країни, яку вона фінансує та озброює. Лише на 2026 рік Берлін виділив з бюджету понад 11 млрд євро на підтримку України, що еквівалентно 12,32 млрд доларів.

Українські чиновники вже давно заперечують будь-яку причетність до цього нападу. 23 серпня президент України Володимир Зеленський заявив, що «Україна ніколи офіційно не брала участі» в жодній подібній операції. Його речник не відповів на запит про коментар.

Для Зеленського цей судовий процес несе іншу небезпеку: перспективу того, що німецьке судочинство публічно встановить, що українські державні органи віддали наказ про напад на інфраструктуру найбільшого європейського військового союзника країни.

Київ досі надавав Сергію К. консульську допомогу, але публічно не повідомляв про жодну юридичну чи фінансову підтримку. Його адвокати заявляють, що захист фінансується з приватних джерел українськими прихильниками. Українські ЗМІ ставлять під сумнів, чому колишньому офіцеру, батькові чотирьох дітей, доводиться вести цю справу без державної підтримки.

У грудневому рішенні щодо досудової апеляції Федеральний верховний суд Німеччини визнав, що військові, які діють таємно і не відрізняються від цивільних осіб, можуть втратити захист, передбачений для законних комбатантів. Він також постановив, що іноземні військові не можуть обов’язково претендувати на імунітет у разі таємного саботажу, що порушує суверенні права іншої країни.

Важливо, що судді відхилили аргумент про те, що цивільна інфраструктура стає законною військовою ціллю лише тому, що доходи від неї допомагають фінансувати війну. Вони також постановили, що руйнування «Північного потоку» порушило суверенні права Німеччини, незважаючи на те, що вибухи сталися в виключних економічних зонах Данії та Швеції.

Це рішення було попереднім, а не визнанням вини, але воно вже створило значні юридичні перешкоди для захисту.
Інші європейські суди дотримуються кардинально іншої точки зору. У жовтні 2025 року польський суддя відмовився видати ще одного українського підозрюваного, якого розшукувала Німеччина у зв’язку з вибухами, постановивши, що операція, проведена від імені української держави в умовах оборонної війни, яку суддя визнав «справедливою війною», може бути захищена імунітетом. З того часу підозрюваного заарештували в Хорватії за німецьким ордером.

Усередині облицьованого мармуром суду процес, який, як очікується, триватиме до наступної весни, перевірить межі законної війни, статус таємних військових агентів та право країни, що бореться за своє виживання, завдавати удару по економічних інтересах свого агресора — навіть коли ці інтереси переплітаються з інтересами союзника.

Цей суд, один із найповажніших у Німеччині, провів перший у світі судовий процес, безпосередньо пов’язаний із терористичними атаками 11 вересня 2001 року. Його рішення у справі «Північний потік» може допомогти визначити, як міжнародне гуманітарне право застосовується до таємних військових операцій проти критичної інфраструктури, розташованої далеко від поля бою.

У ході судового розгляду вже було ухвалено одне політично делікатне рішення. Напередодні судового розгляду суд у Гамбурзі відхилив спроби двох операційних компаній «Північного потоку» — які повністю або частково належать «Газпрому» — приєднатися до сторони обвинувачення як співпозивачі.
Судді зазначили, що компанії не змогли довести наявність виняткових обставин, необхідних згідно з німецьким законодавством для приєднання до справи, незважаючи на те, що витрати на ремонт оцінюються у сотні мільйонів євро.

«Ймовірно, для багатьох у Берліні стало полегшенням те, що представник агресора — російського енергетичного гіганта, який підтримується державою, — не сидітиме поруч із федеральним прокурором Німеччини як співпозивач», — зазначила Констанце Штельценмюллер, директорка Центру з питань США та Європи в Брукінгському інституті.

Ще одного підозрюваного члена саботажної групи на ім’я Володимир Ж., українського глибоководного водолаза, заарештували, коли він, за повідомленнями, працював консультантом над голлівудським трилером про вибухи на «Північному потоці», як повідомила хорватська поліція.

Після того як хорватський суд схвалив його екстрадицію до Німеччини, Володимир Ж. подав прохання про надання притулку, очевидно, намагаючись запобігти своїй передачі.

Якщо його екстрадують до Німеччини, його справу можуть об’єднати зі справою Сергія К., повідомили джерела, наближені до прокуратури.
Це значно ускладнить захист колишнього офіцера: німецька поліція заявляє, що має вагомі докази проти Володимира Ж., зокрема сліди вибухових речовин, виявлені на його водолазному спорядженні, які збігаються зі слідами вибухівки, знайденими на місцях вибухів на газопроводі «Північний потік».

Джерело: wsj.com