Україна відвоювала території на Донбасі, зупинивши наступ російських військ

Москва стверджує, що захоплення цього регіону є неминучим. Однак Київ поки що перешкоджає спробам Росії оточити українські міста «фортечного поясу». Президент Росії неодноразово заявляв, що падіння Донбасу на сході України є неминучим і відбудеться швидше, ніж вважає Київ.

Останні тенденції на полі бою малюють зовсім іншу картину.

Тривала кілька місяців українська контрнаступальна операція в північній частині Донбасу зірвала російські спроби оточити міста регіону, що досі перебувають під контролем України. За оцінками західних аналітиків, Росія втратила десятки квадратних миль території під час української кампанії, яку Київ називає «Операцією «Вівальді»».

На півдні Донбасу Росія продовжує здійснювати запеклі атаки, щоб прорвати українські лінії оборони. Однак Київ реорганізував свою оборону в цьому районі і поки що не дозволяє російським військам просуватися далі в їхніх спробах оточити великі міста Донбасу.

У ширшому контексті темпи російського просування по всій Україні у 2026 році помітно сповільнилися порівняно з і без того повільними темпами минулого року. За даними фінської дослідницької компанії Black Bird Group, вересень став найгіршим місяцем для Росії з точки зору чистого територіального приросту на території України з червня 2023 року.

Хоча західні дослідники, які відстежують ситуацію на полі бою, наводять різні цифри, вони загалом сходяться на думці, що цього року Росія завоювала лише трохи більше території, ніж втратила.

Це різко контрастує з версією, висунутою Міністерством оборони Росії, яке 19 вересня заявило, що Росія захопила понад 2 000 квадратних миль. Навіть ультранаціоналістичні російські військові блогери висловили заперечення, висловлюючи занепокоєння тим, що спроби Росії оточити так звані «фортечні міста» Донбасу зазнають невдачі.

Українські успіхи відбулися на тлі спроб обох сторін знайти спосіб відновити маневри на полі бою, яке значною мірою зайшло в глухий кут через повсюдне використання дронів.

Операція «Вівальді», за словами Джорджа Барроса, старшого аналітика Інституту досліджень війни у Вашингтоні, демонструє, що коли військові закладають необхідну основу, механізовані маневри залишаються можливими навіть за умов щільного спостереження з дронів. Проте Україні знадобилися місяці підготовки, щоб відвоювати лише незначну частину втрачених територій.

Путін заявив, що повний контроль Росії над Донбасом, здобутий або силою, або завдяки поступкам України, є безумовною умовою припинення війни. Україна відхилила пропозиції адміністрації Трампа про передачу територій, які Росії не вдалося захопити на полі бою.

Оскільки її цілі на Донбасі досі не досягнуті, Москва посилила повітряну війну проти українських міст, використовуючи свою перевагу в ракетах і дронах для бомбардування столиці — Києва. За словами українських чиновників, внаслідок ударів по кількох містах у ніч на середу загинуло щонайменше 20 осіб. Вони назвали російські бомбардування терористичною кампанією, спрямованою на підрив волі країни до боротьби.

Північний Донбас

Операція «Вівальді» названа на честь того, що Україна називає чотирма «порами року», або етапами, цієї кампанії, і посилається на найвідоміший твір композитора.

Поки цього року російські війська просувалися в районах на схід від міст «фортечного поясу» — Слов’янська та Краматорська — і вривалися в Костянтинівку з півдня, Україна готувала контрнаступ на півночі.

Як свідчать інтерв’ю з українськими командирами, перед початком наступальних дій українські війська спочатку мали стабілізувати свої оборонні лінії, зупинивши повільне просування Росії на півночі Донбасу.

Потім, за словами командирів, Україна перейшла до створення на полі бою умов, які б дозволили її військам просуватися вперед.

Київські сили націлилися на російську логістику, розширивши кампанію ударів середньої дальності, спрямовану на дороги та залізниці, якими російські війська та техніка доставляються на поле бою. У рамках цих зусиль Україна знищила нафтопровід, перекривши доступ до палива, необхідного Росії для ведення спостереження за полем бою, — зазначив підполковник Петро Горбатенко з Третього армійського корпусу, який очолював контрнаступ.

Українські війська також зосередилися на знищенні елітних російських пілотів безпілотників, використовуючи радіоелектронну розвідку для виявлення та атаки їхніх позицій і укриттів. У місцях, де Росія використовувала безпілотники, керовані за допомогою волоконно-оптичних кабелів, розвідники відстежували фізичні котушки кабелю аж до місць запуску.

Третім елементом підготовки України стало застосування мін, зазначив полковник Горбатенко. За його словами, Україна використовувала сучасні роботизовані системи розмінування для розчищення шляхів для своїх військ. Крім того, вона наситила російські маршрути постачання мінами, встановленими за допомогою дронів.

Коли все було нарешті готово, Україна розпочала наступ.

Поза лінією фронту наземні дрони, які Україна скинула з повітря, перейшли в атаку, використовуючи вибухівку та кулемети, намагаючись посіяти хаос у тилу росіян. Водночас, за словами командирів, Україна просувалася вперед уздовж фронту на бронетехніці, намагаючись очищати російські позиції бункер за бункером.

Бронетехніка, використання якої на полі бою зменшилося через її вразливість до дронів, була захищена вдосконаленим реактивним бронюванням. Таке бронювання використовує контрольовані вибухи для відбиття наступаючих дронів, зазначили командири.

Українські солдати розповіли, що росіяни, заскочені зненацька, часто направляли підкріплення в райони, куди українські війська вже просунулися, що призводило до засідок.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що на цей момент у ході операції було вбито понад 5 000 російських військових, а ще 250 — взято в полон. Газета «The New York Times» не змогла самостійно перевірити ці цифри. Україна не оприлюднює дані про власні втрати.

Південний Донбас

Найбільшим рухом на фронті до початку операції «Вівальді» був прорив російських військ минулого року. Навесні та влітку 2025 року Росія прорвала українські оборонні лінії навколо Покровська й просунулася на кілька миль на захід у відкриту місцевість у напрямку Добропілля.

Це просування загрожувало тим, що Росія перекриє Україні доступ до важливої автомагістралі та оточить з південного заходу міста «фортечного поясу» — так звані через те, що Україна збудувала навколо них потужні оборонні споруди. Намагаючись стримати прорив, Україна терміново перекинула в цей район деякі зі своїх найкращих бригад.

На початку цього року війська Москви захопили Покровськ. У наступні місяці вони продовжували повільно просуватися на північ. Однак, за словами українських військових та військових аналітиків, київські сили зрештою стабілізували свою оборону, зупинивши Росію на відстані від її стратегічних цілей.

За словами українських командирів, Росія рішуче налаштована відновити наступальний імпульс і щодня продовжує кидати сотні бійців у наступ. У міру того як тривають атаки та контратаки, цей район залишається одним із найзапекліших секторів фронту.

Підполковник Кирило Дубровський, командир Першого корпусу «Азов» Національної гвардії України, який очолював оборону цього району, зазначив, що впровадження цифрової системи управління боєм під назвою «Дельта» мало вирішальне значення для стримування російського наступу.

За його словами, це програмне забезпечення дало змогу «організувати обмін інформацією в режимі реального часу, а також виявляти й нейтралізувати ворожі ударні групи».

Микола Білієсков, аналітик фонду «Повернись живим» — одного з найбільших донорів збройних сил України — зазначив, що нові технології, масове виробництво дронів та краща координація сприяли підвищенню ефективності оборони. Серед досягнень — безпілотні наземні апарати, які Україна використовувала в десятках тисяч операцій по всьому фронту.

Просування російських військ значною мірою залежить від тактики проникнення. Окремі солдати або невеликі групи рухаються пішки через так звану «зону смерті» — ділянку шириною в кілька миль, насичену розвідувальними та ударними дронами. Опинившись за українськими укріпленнями, війська збираються, чекають, а потім завдають удару.

Військовий аналітик пан Баррос зазначив, що Росія довела цю тактику майже до межі, оскільки «зона смерті» розширилася, випробовуючи межі людської витривалості.

Стратегія проникнення призвела до утворення дедалі більшої «сірої зони», де присутні війська обох сторін і контроль над нею не є чітко визначеним. Обидві сторони ведуть боротьбу за окремі лісосмуги, будівлі, дороги та логістичні маршрути, зазначив полковник Олександр Рашевський, командир Об’єднаної штурмової бригади «Лють» Національної поліції України.

«Сьогодні на Донбасі немає простої лінії фронту, де достатньо було б провести одну лінію на карті й сказати: “До цієї точки територію контролює одна сторона, а за нею — інша”», — сказав полковник Рашевський.

Джерело: nytemes.com