Зброя «останнього кілометра» проти реактивних дронів працює за допомогою ШІ

Російські безпілотники з реактивним двигуном ставлять Україну перед новим викликом. Ці безпілотники швидші, і на реакцію залишається набагато менше часу. Тому українська протиповітряна оборона використовує автоматизовані вогневі системи для боротьби з безпілотниками з реактивним двигуном, зокрема «Герань-5». Проте проблемою залишається їхня обмежена дальність дії, тому вони є зброєю «останнього кілометра», — зазначив експерт Анатолій Храпчинський.

Речник Повітряних сил України полковник Юрій Ігнат повідомив у понеділок, що сили протиповітряної оборони змогли збити російські дрони з реактивним двигуном, зокрема «Герань-5», за допомогою роботизованих стрілецьких турелей.

На його думку, автоматизація наведення та ведення вогню є особливо важливою у боротьбі зі швидкісними дронами.

«Застосування інноваційних технологій та штучного інтелекту дозволило усунути людську помилку та технічні розрахунки. Саме машинний зір використовується для збивання. Штучний інтелект дозволяє боротися навіть із дронами з реактивним двигуном», — сказав Ігнат, якого цитує портал «Українська правда».

Водночас, як він зазначив, можливості таких систем обмежуються застосованим озброєнням.

З такою оцінкою погодився український експерт з авіації Анатолій Храпчинський.

У розмові з PAP він пояснив, що система, отримуючи інформацію про напрямок польоту та висоту цілі, автоматично обчислює точку випередження, в якій слід відкрити вогонь, з урахуванням балістичних параметрів.

— Однак це рішення призначене для застосування на «останній милі», оскільки дальність і висота ефективної дії цих засобів значною мірою обмежені можливостями використовуваного кулемета, — зазначив він.

Реактивні дрони радикально скоротили час реакції

За його оцінкою, у період домінування повільніших безпілотників, оснащених поршневими двигунами, та за умови більш передбачуваних траєкторій маневрених ракет, протиповітряна оборона мала більше часу на розгортання вогневих груп у передбачуваних напрямках наближення цілей.

Однак поява реактивних дронів радикально — з десятків хвилин до кількох секунд — скорочує час на реакцію, що, на думку Храпчинського, перевищує фізичні можливості оператора кулемета.

На думку експерта, використання швидших безпілотників вимагає, однак, більш широких змін в організації протиповітряної оборони.

Він зазначив, що мобільні вогневі групи «ніколи не обмежувалися пікапами з кулеметами».

Залежно від завдання вони могли використовувати переносні комплекси, зенітні гармати або перехоплювальні дрони.

Реактивні дрони, у свою чергу, становлять проблему не лише через відсутність відповідних перехоплювачів (дронів-перехоплювачів), а й через необхідність побудови іншої архітектури оборони, в якій, як правило, не існує єдиного простого рішення.

— Протидія такій загрозі вимагає комплексної технологічної системи, заснованої на розподіленому перехопленні: постійного активного та пасивного радіолокаційного поля, щільної мережі датчиків та засобів радіоелектронної боротьби, інтегрованих із вогневими засобами, — пояснив експерт.

— Наші основні стратегічні ризики полягають не в труднощах із масштабуванням чи доступністю компонентів, а в помилковій спробі знайти швидке, локальне рішення на чергову зміну тактики супротивника, — підкреслив він.

Він також звернув увагу на те, як супротивник використовує нові дрони.

За словами Храпчинського, росіяни запускають їх із мобільних пускових установок невеликими групами по 5–6 апаратів, використовуючи для їхньої координації канали передачі даних та ретранслятори, розміщені, зокрема, на території Білорусі.

Частина дронів може отримувати великі пакети даних, зображення та телеметрію, тоді як решта виконують заздалегідь заплановані маршрути або отримують інформацію від апаратів, що керують ними.

На думку експерта, головним викликом для Повітряних сил України є масовість та висока інтенсивність атак.

Храпчинський наголосив при цьому на ризику перевантаження систем виявлення та наведення, а також на проблемах, пов’язаних із перевантаженням пускових установок та обмеженою кількістю готових до використання ракет.

На його думку, відповіддю має стати поглиблення багаторівневої протиповітряної оборони та збільшення кількості мобільних і стаціонарних вогневих позицій на напрямках наближення цілей.

Водночас він зазначив, що за нинішнього масштабу російських атак жодна існуюча у світі система протиповітряної оборони не здатна гарантувати повного захисту від такого тиску.

Радіоелектронна боротьба в новій ролі

Експерт відкинув поширену тезу про те, що розвиток оптичної навігації та систем машинного зору зменшує значення засобів радіоелектронної боротьби.

Як він зазначив, автономність навігації не означає повного відключення дрона від радіозв’язку.

Безпілотні літальні апарати й надалі можуть використовувати її для передачі телеметрії, зображення та зміни завдань у режимі реального часу, а також користуватися мережами типу «меш», у яких окремі апарати виконують функцію ретрансляторів.

На думку експерта, це означає, що радіоелектронна боротьба й надалі залишається важливим елементом протидії безпілотним літальним апаратам, але її роль еволюціонує — від широкосмугового заглушення навігаційних сигналів у бік більш точного впливу на канали управління та обміну даними.

— Мета полягає в тому, щоб позбавити групу безпілотників можливості координації в режимі реального часу та знизити її бойові можливості», — сказав він.

Анатолій Храпчинський — український експерт з авіації, колишній офіцер Повітряних Сил України (у запасі) та директор з розвитку української оборонної компанії Fly Group Ukraine, що розробляє системи радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки.

Джерело: forsal.pl