Європа не повинна піддаватися залякуванням з боку Путіна

Оскільки Росія не досягає успіхів в Україні, Володимир Путін дедалі більше розширює війну на Захід. Для європейців може бути лише один спосіб відреагувати на це.

Через щоденні атаки, серед ударів дронів і ракет по столиці Києві та атак на українські потяги, одна новина зі сходу країни нещодавно ледь не залишилася непоміченою: українські війська в Донбасі відбили російський наступ на стратегічно важливе місто Лиман.

Ці два події пов’язані між собою. Чим сильніше Путін відступає в Україні, тим очевидніше стає, що він не зможе захопити Донбас навіть на п’ятому році війни, і тим більше він розширює масштаби атак.

Який ризик готовий при цьому взяти на себе кремлівський правитель, стало очевидним минулого вікенду, коли його військові обстріляли з дронів залізничну лінію між Києвом і Варшавою — саме того дня, коли цим маршрутом подорожували високопоставлені західні політики та дипломати, серед яких колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, екс-голова ЦРУ Девід Петреус та радник з питань безпеки федерального канцлера Фрідріха Мерца, Гюнтер Зауттер.

Малоймовірно, що росіяни мали намір цілеспрямовано вбити Джонсона, Петреуса, Зауттера та інших. Адже навіть Путіну має бути зрозуміло, що це було б рівнозначно відкритій декларації війни. Однак цілком імовірно, що метою Кремля під час цього нападу було залякування. Політики, які вирушають до України, повинні «тверезо зважити» ризики, — так заявили з Москви.
Довгий час російський режим у своїй гібридній війні проти Заходу обмежувався «м’якими» методами — кампаніями дезінформації чи кібератаками. Однак тепер він розширив масштаби своїх операцій. Він атакує територію ЄС за допомогою дронів, як нещодавно аеропорт у Лейпцигу, або бере на приціл залізничне сполучення між Україною та ЄС.

Розрахунок Путіна

Розрахунок Путіна тут однозначний: він прагне домогтися, щоб Захід скоротив свою підтримку України, оскільки, ймовірно, здогадується, що інакше війну виграти не вдасться. Для країн НАТО є лише один спосіб реагувати на ці агресії: вони не повинні давати себе збити з курсу.

Правильно, що після інциденту з дроном у Лейпцигу уряд Німеччини закрив «Російський дім» у Берліні та російське генеральне консульство в Бонні і тепер має намір посилити боротьбу проти російського «тіньового флоту». Напад на залізничну лінію Київ–Варшава також повинен мати наслідки.

Захід повинен безперервно продовжувати надавати допомогу Україні, а ще краще — розширювати її. У найближчі місяці країна насамперед потребуватиме систем протиповітряної оборони, адже восени та взимку Росія знову намагатиметься знесилити українців атаками на енергетичну інфраструктуру.

Ще одну пропозицію висунув цього тижня американський аналітичний центр Institute for the Study of War. Згідно з нею, країни НАТО могли б розширити захист повітряного простору на західну частину України. Досі вони вживають заходів проти російських ракет лише тоді, коли ті вторгуються на територію НАТО. Насправді багато що свідчить на користь того, щоб знищувати їх раніше.

Правильний баланс

Такі країни, як Польща чи Естонія, можуть справедливо стверджувати, що перехоплення російських дронів уже поблизу кордону слугує їхній власній безпеці. Водночас це полегшило б становище України, яка більше не мусила б самостійно захищати частину власного повітряного простору.

НАТО ні в якому разі не повинно переносити війну на територію Росії, як того вимагають деякі прихильники жорсткої лінії в Європі. Натомість йдеться про те, щоб за допомогою обмежених оборонних та каральних заходів стримати Росію від подальших агресивних дій.

Міністр внутрішніх справ Олександр Добріндт та міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль під час нещодавньої прес-конференції щодо інциденту з дроном у Лейпцигу ще раз наголосили, що Німеччина не перебуває у стані війни з Росією. Це вірно в тому сенсі, що обидві сторони не протистоять одна одній військовими силами. Однак між Європою та Росією вже давно не панує справжній мир.

У цій ситуації важливо постійно знаходити правильний баланс. Європейці мають готуватися до подальших провокацій з боку Москви, але водночас залишатися відкритими до переговорів із Кремлем.

Нещодавно Путін продемонстрував готовність до діалогу. Багато що вказує на те, що він хотів цим насамперед задовольнити президента США Дональда Трампа, який вкотре відправив до Москви своїх спеціальних посланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. Однак якщо російський лідер колись дійсно відступить від своїх максимальних вимог щодо України, Захід повинен бути готовий і до цього.

Джерело: www.spiegel.de