Президент України Володимир Зеленський нещодавно попередив про «незвичайну активність» на північному кордоні своєї країни з Білоруссю. Заява українського лідера пролунала на тлі повідомлень про те, що Білорусь розширює військову інфраструктуру в прикордонному регіоні. Це підживлює припущення, що Росія, можливо, планує відкрити новий фронт у війні проти України і може намагатися змусити Білорусь приєднатися до вторгнення.
Побоювання щодо нового білоруського фронту, ймовірно, є перебільшеними, принаймні на даний момент. Однак є чіткі ознаки того, що Росія поступово розширює участь Білорусі у війні.
Останніми місяцями Україна звинувачувала Москву у використанні комунікаційної інфраструктури, розташованої за кордоном у Білорусі, для посилення ударних можливостей російських дронів на території України. Офіційні особи в Києві стверджують, що ця інфраструктура часто розташована поблизу цивільних районів, що значно ускладнює її виявлення та протидію.
Тим часом поява нової військової інфраструктури, включаючи полігони та логістичні маршрути поблизу українського кордону, здається, має на меті створити умови для потенційних майбутніх наступальних операцій. Хоча наразі немає ознак накопичення військ у прикордонній зоні, Україна серйозно ставиться до цих подій і чітко усвідомлює, що Білорусь пропонує найкоротший маршрут вторгнення до Києва — факт, який визначив початковий етап російського вторгнення у 2022 році.
Виступаючи 4 травня під час зустрічі з білоруською опозиційною лідеркою у вигнанні Світланою Тихановською, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга попередив про те, що він назвав зростаючою загрозою безпеці, яку становить використання Росією території Білорусі. «Москва дедалі більше втягує Білорусь у свою війну проти України, перетворюючи її на платформу для агресії не лише проти нашої країни, а й проти Європи в цілому», — прокоментував головний дипломат України.
Хоча Україна висловлює занепокоєння щодо останніх подій у Білорусі, турботи Києва не обмежуються лише останніми подіями за кордоном. Білорусь дедалі більше виконує роль опорної бази для Росії, яка допомагає підтримувати військові дії в Україні. Білоруська оборонна промисловість відіграє вирішальну роль у постачанні комплектуючих, модернізації систем озброєння та участі у спільних виробничих ланцюгах у таких галузях, як електроніка, робототехніка та управління вогнем. З часом це поглиблює військово-промислову інтеграцію під керівництвом Росії.
У цьому контексті, мабуть, не варто надто вузько зосереджуватися на питанні, чи збирається Білорусь вступити у війну. На цьому етапі більшого значення має постійне розширення ролі Білорусі у російській військовій агресії проти України та гібридній війні Кремля проти Європи. Це багато в чому складніше виявити та важче запобігти.
Внутрішні обмеження продовжують визначати участь Білорусі в конфлікті в Україні. Громадська підтримка прямої участі у війні в Білорусі залишається низькою. Це обмежує можливості білоруського диктатора Олександра Лукашенка. Будь-яка спроба приєднатися до вторгнення в Україну може потенційно дестабілізувати політичну ситуацію всередині Білорусі та поставити під загрозу виживання режиму Лукашенка. Це добре розуміють як у Москві, так і в Мінську.
Оскільки пряма військова участь Білорусі визнана варіантом з високим ризиком, Лукашенко поки що обмежився сприянням російському вторгненню через інфраструктурну та логістичну підтримку, а також військово-промислову інтеграцію. Це замикає Білорусь у гібридній ролі, яка не досягає статусу співучасника війни, водночас поглиблюючи непряму участь країни у російській агресії. Для Кремля такий підхід є цілком логічним. Зрештою, Білорусь є більш корисною для Москви в ролі стабільної бази підтримки, ніж як нестабільний союзник на полі бою.
Для європейських політиків останні події в Білорусі створюють виклик іншого роду. Ризик полягає не в раптовій ескалації, а в поступовій нормалізації. У міру того, як Білорусь все більше втягується у військові дії Росії, інциденти, пов’язані з її територією — чи то діяльність дронів, порушення повітряного простору, чи інші форми тиску — ймовірно ставатимуть частішими та складнішими для інтерпретації. Ця неоднозначність має значення. Вона дозволяє ескалацію без чітких тригерів чи будь-якого офіційного вступу у війну.
Можливо, необхідний більш проактивний підхід. НАТО та Європейський Союз повинні розглянути можливість активізації своїх зусиль з моніторингу військової інфраструктури та інфраструктури подвійного призначення на території Білорусі, одночасно розширюючи обмін розвідданими щодо транскордонних інцидентів та посилюючи протиповітряну оборону. Водночас постійна взаємодія з білоруською демократичною опозицією є надзвичайно важливою для того, щоб продемонструвати, що глибша інтеграція з Росією не є неминучою.
Можливо, Білорусь наразі не готова приєднатися до вторгнення в Україну, але країна все глибше втягується у військові дії Росії. Це створює очевидні військові проблеми для України та стратегічні загрози, які Європа не може собі дозволити ігнорувати.
Джерело: www.atlanticcouncil.org
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
