Вдалині від заголовків газет, присвячених угоді з Україною про постачання корисних копалин, Сполучені Штати уклали потенційно ще більш важливу угоду про постачання критично важливих металів у регіоні Великих озер в Африці.
Уряд Демократичної Республіки Конго звернувся до адміністрації Дональда Трампа з пропозицією в українському стилі в лютому у відповідь на швидке просування повстанського угруповання М23, яке підтримується Руандою, на сході країни.
Уряд США з ентузіазмом відреагував на цю пропозицію, розпочавши переговори, спрямовані на припинення десятирічного конфлікту, що виник внаслідок геноциду в Руанді 1994 року.
Політичний імпульс нарощує потенційну мирну угоду між Конго і Руандою вже в травні, яка буде супроводжуватися двосторонніми угодами про видобуток корисних копалин між обома країнами і Сполученими Штатами.
На кону – мінеральні багатства провінцій Північне і Південне Ківу, які є основним, але дуже проблематичним джерелом таких металів, як олово, вольфрам і колтан.
Порятунок олов’яної шахти Бісі
Повстанці М23 захопили контроль над Гомою і Букаву, двома найбільшими містами на сході Конго, в лютому. На початку березня вони швидко просунулися на захід до Валікале, де знаходиться олов’яна шахта Бісі.
Бісі є взірцем етичного видобутку в Конго, перетворившись з кустарного виробництва на повністю модернізоване підприємство, яке є четвертим за величиною виробником олов’яних концентратів у світі.
Оператор Bisie, компанія Alphamin Resources, швидко закрила і евакуювала підприємство, коли повстанці M23 наблизилися до нього, що призвело до шаленого зростання цін на олово і загрожувало конголезькому уряду втратою основного джерела доходу.
Падіння Валікале, схоже, прискорило прямі переговори між урядом США, Конго і Руанди, в результаті чого бойовики М23 відступили, що вони представили як жест доброї волі напередодні мирних переговорів за посередництва Катару.
Альфамін відновив операції в Бісі 15 квітня.
Збройні багатства
Бісі є єдиною шахтою офіційного сектору в провінціях Північне і Південне Ківу. Все інше – кустарний видобуток.
Дослідники з Міжнародної служби інформації про мир нанесли на карту понад 2800 ділянок на сході Конго з 2009 року і зібрали інформацію з 829 активних ділянок, на яких, за їхніми оцінками, працювало близько 132 000 шахтарів у період з 2021 по 2023 рік.
На 85% обстежених ділянок видобували золото, а на більшості інших – мінерали групи 3Т – олово, вольфрам і тантал (останній зустрічається у вигляді колтанової руди).
За оцінками IPIS, 61% шахтарів на цих ділянках постраждали від «збройного втручання», яке визначається як примусове стягнення ренти, з боку однієї з численних збройних груп, що діють в регіоні, не в останню чергу – конголезької армії.
Це було проблемою протягом багатьох років. Дійсно, Конго стало зразком того, що стало відомим як законодавство про «конфліктні мінерали», наприклад, Закон Доддса-Френка 2010 року, який вимагає від американських компаній дотримуватися правил відповідального постачання.
На жаль, на місцях мало що змінилося.
Повстанці М23 самі беруть участь у торгівлі корисними копалинами. Кустарні виробники колтану в містечку Рубайя платять угрупованню 15% податку, як виявили журналісти Reuters під час візиту на підконтрольні повстанцям території.
Просочування металів через східні кордони Конго є серйозною проблемою не лише для конголезького уряду, а й для західних покупців через загрозу потрапляння мінералів із зони конфлікту в офіційний ланцюг поставок.
Велика залізнична гра
Багатство корисних копалин у Конго не викликає сумнівів, а потенційні вигоди від нього є набагато швидшими, ніж від угоди з Україною.
Мирна угода між Руандою, Конго та повстанським угрупуванням М23 стала б важливим першим кроком до відновлення порядку в неспокійних провінціях Ківу.
Але в регіоні активно діють багато інших збройних угруповань, і незрозуміло, наскільки далеко Сполучені Штати захочуть піти у військовій присутності, щоб їх стримати.
Приз, однак, спокусливо великий.
Конго також є одним з найбагатших у світі джерел міді і кобальту, які видобуваються далеко від регіону Великих озер у південній провінції Катанга.
Ця частина мінеральних багатств Конго значною мірою контролюється китайськими операторами, які відправляють як сировину, так і готовий метал назад до Китаю.
Захід хотів би послабити хватку Китаю.
Багато інвестицій вкладається в проект «Коридор Лобіто», який передбачає відновлення і розширення залізничної лінії, що з’єднує ангольський порт Лобіто з конголезькими шахтами мідного поясу.
Метою є використання залізниці як генератора економічного розвитку, а також відкриття західного транспортного маршруту для конголезьких металів.
У відповідь Китай уклав угоду вартістю 1,4 мільярда доларів на модернізацію залізничної лінії Танзанія-Замбія, яка транспортує вироблені в Китаї метали на схід до порту Дар-ес-Салам.
Залізниці досі визначали велику гру за корисні копалини, що ведеться між Сходом і Заходом у самому серці Африки.
Угода «корисні копалини в обмін на безпеку» на півночі країни відкрила б абсолютно новий фронт у цьому стратегічному змаганні і нову главу в історії Конго.
Думки, висловлені в цій статті, належать автору, колумністу агентства Reuters.
www.reuters.com/markets/commodities/after-ukraine-deal-us-turns-its-critical-minerals-gaze-africa-andy-home-2025-05-06/
