Нещодавно я багато часу провів у німецьких поїздах і помітив дещо: я все рідше чую, як люди розмовляють українською, але все частіше німецькою з акцентом. Якщо подивитися на різні цифри та статистику, це не особливо дивно. Українці, які втекли до Німеччини та Західної Європи після російського вторгнення у 2022 році, в середньому надзвичайно добре інтегровані. Постійне місце проживання, постійна робота, гарне володіння мовами.
А тепер коротке привітання новому канцлеру Фрідріху Мерцу: ось що відбувається, коли новачкам висловлюєш трохи довіри та даєш їм реальну можливість інтегруватися. Замість того, щоб розміщувати їх у модульних будівлях та забороняти їм працювати.
Українські жінки, які втекли після початку війни, були прийняті, доглянуті та розподілені відносно легко завдяки так званій Директиві ЄС про масовий приплив мігрантів. У Європі їх понад шість мільйонів. Близько 1,2 мільйона біженців війни з України зараз проживають у Німеччині. Це був гуманний та рішучий вчинок, і якби тодішній новий канцлер Олаф Шольц сказав: «Ми можемо це зробити», він мав би рацію. Цього також можна притримуватись час від часу. (Ще одне вітання російським тролям від праворадикальної екстремістської партії «Альтернатива для Німеччини»)
Опитування показують, що багато українців хочуть залишитися в Німеччині, значно більше половини. Близько 90 відсотків заявили, що закінчення війни є мінімальною вимогою для того, щоб навіть розглядати можливість повернення. Коли я провів багато часу на українському кордоні, в Угорщині, Польщі та Словаччині в перші місяці війни, багато біженців казали мені, що сподіваються повернутися додому за кілька тижнів. Часто у них була лише дорожня сумка.
Справжній мир зараз здається немислимим
А тепер подивимося вперед. Колись ця війна закінчиться. Два центральних питання прості: коли і як? Диктатор владімір путін помилявся, коли думав, що зможе підкорити країну за кілька днів чи тижнів. Президент США Трамп помилився, коли хвалькувато заявив, що швидко встановить мир після вступу на посаду. Відтоді він блукав геополітикою, створюючи більше плутанини, ніж будь-що інше.
Здається щонайменше малоймовірним, що справжнього миру можна досягти протягом року. Справжній мир означатиме наступне: росія виведе свої війська, Україні більше не доведеться боятися нападів, буде досягнуто угоди щодо кордонів тощо. Більш реалістичним це виглядає так: Україна поступиться територією, буде створено демілітаризовану зону, а деякі миротворчі війська забезпечать її безпеку. Принаймні, Україна могла б розпочати відбудову, і Європа знову б сподівалася, що путін не використає цей час для переозброєння та повторного нападу через кілька років. Перспективи, у будь-якому разі, похмурі.
Однак, колись ця війна закінчиться, так чи інакше. І новому федеральному уряду, для якого питання міграції є таким важливим, було б добре почати розглядати можливі сценарії вже зараз. Це більше, ніж просто декларація про наміри надати допомогу у відбудові. Два можливі варіанти розвитку подій:
По-перше, більша кількість українок, які проживають у Німеччині, повертаються до країни. Німеччині бракувало б тисяч робітників. Вже існуюча проблема стане ще більшою. Для протидії цьому необхідні ранні дії.
По-друге, коли війна закінчиться, заборона на в’їзд для багатьох українських чоловіків також була б скасована. Вони могли б скористатися можливістю та покинути країну. Можливо, деякі жінки та діти, які зараз інтегрувалися сюди, приведуть із собою своїх чоловіків та батьків.
Ймовірно, станеться і те, й інше. Добре інтегровані українки покинуть Німеччину, тоді як українки, які ще не інтегровані, прибудуть сюди. Дослідниця міграції Юлія Косякова побоюється, що це може призвести до нерівності: «Часто економічно краще інтегровані люди привозять із собою родичів. Тим, хто менш інтегрований, тоді доведеться виїхати раніше або залишитися на самоті», — каже вона в інтерв’ю ZEIT ONLINE.
Згідно з логікою холодного ринку, це було б добре для ринку праці, але погано з гуманітарної точки зору. Ті, хто вже перебуває у поганому стані, наприклад, люди похилого віку, залишатимуться самотніми. Водночас, повернення до України, ймовірно, буде складним для багатьох українців. Бо їхня батьківщина окупована росією. Бо їхні будинки були розбомблені, і для їх відбудови потрібні гроші та час. Бо на заході країни житло стало дефіцитним через те, що люди були переміщені в межах власної країни, і в результаті орендна плата та ціни на нерухомість стали значно вищими.
Курс вже стає більш обмежувальним
Німеччині доведеться готуватися до подальших інтеграційних зусиль. Будуть необхідні мовні курси. Ті, хто приїжджає зараз, часто травмовані не лише самою втечею, а й тривалою війною. Косякова не вірить, що солдати масово покинуть країну, хоча б через національну гордість. Але й цивільні особи також зазнали травм — у дуже великій кількості. Існує нагальна потреба в інфраструктурі пасторів, терапевтів, служб підтримки та перекладачів. Німеччина зазнала катастрофічних невдач у цьому відношенні в минулому, наприклад, з афганськими та сирійськими біженцями.
Щоб усе це врегулювалося, ЄС має встановити чітку правову базу. Директива про масовий приплив осіб закінчиться у березні 2026 року, якщо її не буде щорічно поновлено, як раніше. Якби вона зникла у разі закінчення війни, довелося б врегулювати питання права надання притулку, трудового права, возз’єднання сімей тощо. ХДС/ХСС та СДПН вже зазначили, що їхній курс стане більш обмежувальним. Згідно з їхніми планами, українці, які приїхали до Німеччини після 1 квітня, мають бути охоплені Законом про допомогу шукачам притулку. Майбутня коаліція приховала це під терміном «зміна правової системи».
Мерцу, який виступає переконаним прихильником України, доведеться узгодити цю обставину зі своєю ізоляціоністською позицією щодо питань міграції. Це слід вирішити на ранній стадії.
https://www.zeit.de/politik/ausland/2025-05/ukrainische-gefluechtete-migration-krieg-ende-5vor8/seite-2
